Тибетський мастиф як охоронець двору і родини

Олексій Черні29 липня 20264 хв читання

Що це за собака і звідки в нього стільки імен?

Тибетський мастиф як охоронець упізнається з першого погляду: грізна постава, тіло наче вилите з каменю і сила, від якої звірі сахаються. Звуть його ще сяотяньцюань, сунпанський собака, фаньгоу. У давньому словнику «Ер’я» записано: «собака в чотири чі — це вже ао», тобто ао більший за звичайного собаку. Ще яскравіше описав його Марко Поло.

Завбільшки з осла, а гарчить, як лев.

Марко Поло

Велич гірського кряжа тут відчутна одразу. В Україні цю породу зустрінеш рідко. Родоводи таким собакам видає Кінологічна спілка України, український член FCI^[5].

Який він на зріст?

Заввишки в холці тибетський мастиф близько сімдесяти сантиметрів, груди широкі, лапи товсті, голова велика, морда квадратна. Хвіст закручений хризантемою, довга шерсть на бігу розвівається за вітром, а розсердиться, і гавкіт гримить, як грім: у ньому справді є щось від грізного і міцного воєводи. За стандартом FCI №230 мінімум у холці для кобелів 66 см, для сук 61 см^[1], тож сімдесят — це вже добрий дорослий пес.

Найкращий мастиф типу «велика лев’яча голова» гарніший навіть за лева, і чару в ньому більше: чару своєрідного й загадкового.

Чи правда, що тибетський мастиф розуміє людську мову?

Тибетський мастиф здається безтурботним, але в тибетській традиції кажуть, що він розуміє людську мову: іноді на вигляд йому ні до чого немає діла, а насправді він бачить наскрізь кожне людське слово і кожен вчинок. Розум його не назовні, як у звичайних собак, а стриманий і прихований, наче в мовчазного байдужого до слави переможця. Наказів він не слухає. Стандарт породи описує цю рису одним словом: незалежний^[1]. За позірною простакуватістю ховається великий розум, лютий, проте не безрозсудний: він знає, що робити, і тримає міру, а часто робить таке, чого господар не чекав, і на нього доводиться подивитися іншими очима. Чутливий мастиф зазвичай не нападає на слабшого, і звідки в ньому ця великодушність, невідомо: у холодному погляді її не розгледіти.

Чи буде він охороняти дім і чи підійде для квартири?

У тибетського мастифа сильний інстинкт охорони дому і прив’язаність до нього, за межі своєї території він іти не хоче, до родини особливо відданий, а на захисті двору радше загине, ніж відступить: він здатний на самопожертву. Такого сторожа у нас тримають у приватному дворі за містом. Навесні підшерсток лізе клоччям, і грива без вичісування збивається в ковтуни.

Чи збережеться вірність господарю, якщо мастифа передати іншим людям?

Мастиф лишається вірним одному до кінця, господаря визнає нелегко, але вже як визнав, то відданий беззастережно. Змінити господаря такому собаці зазвичай дуже важко. Про тибетських собак розповідають, що дорослий мастиф після переходу до нових людей тужить за старим господарем до самої смерті або відтоді занепадає духом, втрачає інтерес до всього і ні за що не береться.

Чи агресивний тибетський мастиф і наскільки він лютий?

Зазвичай мастиф лінькуватий, ходить дрібним кроком, часто опускає голову і дивиться скоса, любить неквапливий біг, важкий тілом, але легкий на ногу, і сили в ньому на око не видно. А розлютиться, і вмить видає блискавичну швидкість і незвичайну стрибучість, з ледачого стану миттєво вибухає такою потугою, що важко й уявити, і саме в цю мить тибетський мастиф найкрасивіший! У гігантів за цю масу першими платять суглоби: остеохондроз розвивається у великих собак, які швидко ростуть, і хрящ тріскається навіть від звичайного тиску на суглоб^[2]. У більшості собак зони росту закриваються між 4 і 12 місяцями, а в частини гігантських порід, за клінічними спостереженнями, вони лишаються відкритими до 15-18 місяців^[4].

Порада ветеринара

Не навантажуйте молодого мастифа стрибками принаймні до півтора року.

Чи справді він відганяє вовків і леопардів?

На тибетських пасовищах розповідають, що двоє мастифів відганяють леопарда, а один долає трьох-п’ятьох вовків. Це переказ гірських пастухів. Стерегти отари від великих хижаків уміє не сам лише мастиф: у Європі проти вовка і бурого ведмедя так само працюють кангал, каракачан і као де гадо трансмонтано, а порівняння порід показало, що з вовком жоден із цих собак не справляється так надійно, як із дрібнішим хижаком^[3]. Сторожовий пес хижака відлякує; у бою з вовчою зграєю він не переможець. У дворі під Києвом хижаків нема, а сторожовий інстинкт лишається, тому потрібні соціалізація змалку і зрозумілі межі.