Дисплазія кульшового суглоба у собак: ознаки, лікування, профілактика

Дисплазія кульшового суглоба у собак часто хвилює власників великих порід, таких як німецькі вівчарки та німецькі доги. Але ця болюча патологія може вразити собаку будь-якого розміру і віку. Генетика тут має значення, але те, як ви доглядаєте за цуценям, теж впливає на те, чи розвинеться дисплазія.

Розповідаємо про ознаки, причини та лікування дисплазії кульшового суглоба, а також що робити, щоб знизити ризик ускладнень.

✓ Перевірено ветеринаром

Що таке дисплазія кульшового суглоба у собак і цуценят?

Дисплазія кульшового суглоба у собак це стан, при якому кульшовий суглоб росте і розвивається неправильно. Ці аномалії призводять до розхитаності суглоба, яку в медицині називають нестабільністю кульшового суглоба.

З часом це неправильне прилягання може розтягувати зв’язки, м’язи та суглобову капсулу навколо кульшового суглоба, що призводить до дегенерації та пошкодження хряща.

Дисплазія кульшового суглоба може бути дуже болючою. А без лікування вона може прогресувати до остеоартриту (дегенеративного захворювання суглобів) зі своїми симптомами і проблемами.

Які симптоми дисплазії кульшового суглоба у собак?

Дисплазія кульшового суглоба болюча, і клінічних ознак буває багато. Але собаки часто намагаються приховати біль, тому ви можете не помітити всіх ознак, навіть якщо хвороба вже прогресувала.

Найпоширеніші симптоми дисплазії кульшового суглоба:

• Зниження активності
• Стрибкоподібна хода (так зване «кроляче скакання»)
• Ненормальна хода
• Втрата м’язової маси
• Обмежена рухливість суглоба
• Скутість
• Біль
• Кульгавість на задні лапи (може бути постійною або періодичною)
• Хрускіт або клацання в суглобі
• Сидіння в неприродних позах
• Труднощі зі стрибанням на меблі або в машину
• Труднощі з підніманням сходами

Ці ознаки можуть проявитись у будь-якому віці, але симптоми у цуценят і дорослих собак трохи відрізняються.

За даними ветеринарної клініки Texas A&M, багато собак починають проявляти ознаки дисплазії кульшового суглоба у віці 6-12 місяців, але не показують біль, доки не подорослішають. Іноді ознаки дисплазії тимчасово зменшуються, коли організм цуценяти формує рубцеву тканину, намагаючись компенсувати і підтримати нестабільний кульшовий суглоб. Але суглоб все одно залишається аномальним, і симптоми повертаються, коли собака старіє і у нього розвивається артрит.

Регулярний огляд у ветеринара допоможе виявити проблеми з суглобами на ранній стадії, а також інші захворювання, наприклад вушні інфекції у собак.

Що спричиняє дисплазію кульшового суглоба у собак?

У дисплазії кульшового суглоба немає однієї конкретної причини. Зазвичай вона розвивається через комбінацію факторів, таких як генетична схильність і дієта: як переїдання (швидкий набір ваги), так і погане харчування.

Найпоширеніші фактори ризику дисплазії кульшового суглоба у собак і цуценят:

• Генетична схильність: дисплазія кульшового суглоба часто передається у спадок від батьків до цуценят. Деякі великі породи, такі як німецькі вівчарки, золотисті ретривери, лабрадори-ретривери, ротвейлери, німецькі доги, сенбернари та бульдоги, більш схильні до спадкової дисплазії кульшового суглоба, зазначає Sam Varon, DVM, власник і ветеринар Broadway Veterinary Hospital у Сакраменто, Каліфорнія. Але хвороба може розвинутися у собак будь-якої породи і розміру.
• Погане харчування: дієта вашого собаки не тільки забезпечує енергію, але й дає поживні речовини, потрібні для росту і розвитку. Погане харчування, особливо в період цуценячого віку, може сприяти неправильному розвитку скелета, що пов’язано з дисплазією кульшового суглоба.
• Переїдання: переїдання може призвести до занадто швидкого росту, що сприяє дисплазії. А зайва вага тільки погіршує ситуацію, говорить доктор Atria.
• Гормони: гормональні зміни під час росту можуть вплинути на розвиток кульшового суглоба, за словами доктора Varon. Дослідження показують, що у собак великих порід підвищений ризик захворювань суглобів, якщо їх кастрували занадто рано. Ветеринари зазвичай рекомендують чекати, доки цуценята великих порід не досягнуть віку понад 1 рік, перш ніж їх каструвати.
• Травма: пошкодження кульшового суглоба також може сприяти розвитку дисплазії.

Як ветеринари діагностують дисплазію кульшового суглоба?

Перший крок до одужання вашого собаки це правильний діагноз.

Серед спеціалізованих діагностичних інструментів є, наприклад, PennHIP, який дозволяє оцінити стан кульшового суглоба та виміряти його нестабільність. Доктор Varon додає, що під час фізичного огляду можуть проводитися спеціальні тести, такі як маневр Ортолані або тест Барлоу, для оцінки стабільності кульшового суглоба.

Якщо ветеринар підтвердить дисплазію, правильне лікування дуже впливає на якість життя собаки. Собаки витривалі, і ваш улюбленець може відчувати біль, навіть якщо очевидних ознак немає.

Як ветеринари лікують дисплазію кульшового суглоба?

Лікування дисплазії у цуценят може відрізнятись від лікування дорослих собак. На щастя, варіантів лікування досить багато, і правильний вибір залежить від тяжкості стану, віку вашого собаки та його загального стану здоров’я.

Залежно від віку собаки, ветеринар може почати з консервативного лікування, наприклад, комбінації медикаментів і добавок, щоб перевірити, чи можна контролювати стан без операції. Але хірургічне втручання часто допомагає цуценятам отримати здорові суглоби без болю.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) це найпоширеніші ліки при дисплазії кульшового суглоба у собак. За словами доктора Varon, серед рекомендованих добавок для суглобів собак:

• Омега-3 жирні кислоти (добавки з риб’ячим жиром)
• Глюкозамін
• Хондроїтин

Доктор Atria додає, що фізіотерапія, така як гідротерапія і плавання, також може бути корисною.

Якщо ці методи лікування не допомагають, собака достатньо молодий, або у нього тяжкий випадок, який включає остеоартрит чи вивих кульшового суглоба, існують хірургічні варіанти. Правильний вибір залежить від віку собаки та тяжкості стану, за словами доктора Varon.

• Ювенільний лобковий симфізіодез (JPS): це мінімально інвазивна операція, яку виконують дуже маленьким цуценятам (до 18 тижнів), щоб змінити ріст таза. Вона передбачає руйнування зони росту таза, що повертає вертлужну западину і забезпечує краще прилягання до головки стегнової кістки.
• Подвійна або потрійна остеотомія таза (DPO/TPO): ця операція найкраще підходить молодим собакам без артриту для покращення кульшового суглоба. Вона передбачає два або три розрізи в певних ділянках тазової кістки для покращення структури, стабільності та функції кульшового суглоба.
• Повна заміна кульшового суглоба: повна заміна суглоба це найбільш масштабний варіант лікування, але й найуспішніший, за словами доктора Atria. Він також пов’язаний з найбільшими ризиками. При повній заміні хірург повністю видаляє і замінює головку та западину суглоба штучними протезами.
• Остеотомія головки стегнової кістки (FHO): цю операцію можна робити в будь-якому віці. Вона передбачає видалення головки та шийки стегнової кістки, щоб усунути контакт кістки з кісткою. Штучних замінників не встановлюють, натомість дозволяють сформуватися рубцевій тканині, яка утворює хибний суглоб і пом’якшує цю ділянку. Хоча ця процедура зменшує біль і дискомфорт, вона може залишити у собаки ненормальну ходу.

Обговоріть з ветеринаром усі хірургічні варіанти і переконайтесь, що ви розумієте переваги та ризики кожного з них.

Після лікування продовжуйте виконувати рекомендації ветеринара, щоб запобігти ускладненням і щоб собаці було комфортно. Це може означати спеціальну дієту, контрольовані фізичні навантаження та фізіотерапію.

Інші речі, які допомагають:

• М’яке, зручне ортопедичне ліжко
• Теплі (але не гарячі!) грілки
• Рампи та сходинки, щоб забиратись на меблі чи ліжко
• Миски для їжі та води на зручній висоті

Як запобігти дисплазії кульшового суглоба у собаки?

Через генетичну складову повністю запобігти дисплазії кульшового суглоба може бути неможливо, але ви можете знизити ризик.

Правильне харчування це один з найважливіших профілактичних кроків. І погане харчування, і переїдання можуть сприяти розвитку хвороби, тому важливо давати собаці корм, що відповідає його віку, розміру та породі.

Інші профілактичні заходи:

• Регулярні візити до ветеринара необхідні для раннього виявлення та контролю, говорить доктор Atria. Чим раніше ви виявите дисплазію кульшового суглоба, тим легше може бути її контролювати.
• Порадьтесь з ветеринаром щодо найкращого віку для стерилізації або кастрації вашого цуценяти з урахуванням його породи, способу життя та сімейного анамнезу.
• Берте собаку у відповідальних заводчиків, які проводять генетичне тестування, особливо якщо йдеться про великі та гігантські породи.

Часті запитання про дисплазію кульшового суглоба у собак

Через генетичну складову дисплазію кульшового суглоба не завжди можна запобігти, але є багато речей, які допоможуть знизити ризик. Насамперед, вашому цуценяті потрібне правильне харчування. Можна додати добавки для суглобів, але тільки після консультації з ветеринаром. При правильному лікуванні і постійному догляді багато собак з дисплазією кульшового суглоба живуть довге і здорове життя.

Ветеринарні коментарі: Stacie Atria, DVM, ветеринар-холістик, засновниця Lotus Veterinary Alternatives (Алачуа, Флорида); Sam Varon, DVM, власник і ветеринар Broadway Veterinary Hospital (Сакраменто, Каліфорнія).