Порода котів сноу шу: характер, догляд і здоров’я

Порода котів сноу шу впізнавана з першого погляду: яскраво-блакитні мигдалеподібні очі, забарвлення пойнт і характерні білі лапи, які й дали породі назву (snowshoe англійською це «снігоступи»). Сноушу нагадують швидше людей, ніж котів: розумні, балакучі, легко вчать трюки і прив’язуються до сім’ї так, що довго бути на самоті їм важко.

✓ Перевірено ветеринаром

Про породу сноушу

Коти сноушу, з блакитними очима та білими «сніговими» лапами, поводяться більше як люди, ніж як коти. Вони розумні, легко вчать трюки, обожнюють бути поряд із сім’єю. У характері поєднують балакучість сіамської породи з лагідністю американської короткошерстої.

Зовнішні характеристики сноушу

Сноушу це довгий, кремезний кіт середнього розміру з виразними блакитними очима. Тіло атлетичне і доволі м’язисте.

Забарвлення

Блакитний, ліловий, шоколадний або сіл-пойнт. «Пойнт» означає світле тіло з помітно темнішими кінцівками: мордою, вухами, лапами та хвостом. Білі лапи це візитівка породи (і причина її назви). Білий часто піднімається до щиколотки, тому лапи нагадують шкарпетки або чобітки.

Шерсть

Коротка і гладенька.

Характер і темперамент сноушу

Рівень активності

Помірний.

Плюси

Сноушу живуть соціальним контактом. Кіт цієї породи добре ладнає з більшістю людей, але має схильність прив’язуватись до однієї конкретної людини в домі, а з незнайомцями буває соромливим. Це лагідна та кмітлива порода, яка легко вчить різні трюки.

Сноушу люблять воду і не проти намокнути, дехто навіть готовий поплавати у ванні (якщо вам цікаво, які ще породи котів люблять воду, у нас є окремий огляд). Тихим кота цієї породи не назвеш, але й гучним теж. Сноушу особливо балакучі та люблять «розмовляти».

На що звернути увагу

Якщо ви хочете самостійного кота, якому майже не потрібна компанія, ця порода не для вас. Сноушу аж випромінюють дружність і ніжність, особливо люблять, коли їх торкаються.

Ця порода погано переносить тривалу самотність.

Догляд за сноушу

Ідеальні умови проживання

Коти сноушу не потребують особливого догляду. Найкраще їм там, де поряд є їхні люди або інші коти та собаки-компаньйони.

Особливі вимоги

Це порода для родини, але точно не для одинаків. Сноушу найщасливіші, коли їх не залишають надовго самих.

Здоров’я сноушу

У сноушу немає відомих вроджених або генетичних захворювань. Іноді трапляється косоокість, як у деяких сіамських котів, або заломлений хвіст.

Історія та походження сноушу

Наприкінці 1960-х Дороті Гайндс-Догерті, заводчиця сіамських котів із Філадельфії, з подивом виявила в одному посліді трьох кошенят зі звичним сіамським забарвленням, але з незвичайними білими лапами та «шкарпетками» (звідси й пішла назва сноушу, бо лапи нагадували снігоступи).

Дороті захопилася ними і присвятила багато часу виведенню нової породи на основі цих рис. Робота йшла повільно, особливих успіхів вона не мала, тому звернулась по допомогу до іншої заводчиці, Віккі Оландер з Норфолка, штат Вірджинія. Віккі підхопила справу і почала схрещувати сіамських котів з американськими короткошерстими, щоб отримати бажаний вигляд.

Вона привернула увагу до новоствореної породи й написала перший стандарт, тобто абстрактний естетичний ідеал для типу тварини.

У 1974 році Cat Fanciers’ Foundation (CFF) та American Cat Association прийняли сноушу як експериментальну породу. Однак справа все одно йшла повільно. Мало хто із заводчиків цікавився молодою породою, і до 1977 року в реєстрі було лише кілька сноушу, а Віккі залишалася єдиною заводчицею цієї породи в США. Протягом наступних кількох років інтерес поступово зростав. До Віккі приєдналися інші заводчики, і їхня наполеглива праця дала результат. CFF підвищила статус породи з експериментальної до тимчасової, а в 1982 році CFF затвердила породу для участі в чемпіонатах. American Cat Fanciers Association дала такий статус у 1990 році, і восени того ж року перший сноушу отримав звання гранд-чемпіона: Birmack Lowansa of Nishna.

Сноушу це рідкісна порода через суворі стандарти розведення та забарвлення. З американськими короткошерстими її майже не схрещують. Заводчики обирають орієнтальну короткошерсту та старий тип сіамських (масивніших, а не довгих і витягнутих, як сучасні сіамські) для стабільнішого кольору й малюнка. Попри повільний старт, інтерес до цієї породи у любителів котів по всьому світу поступово зростає.