Окраси перської кішки: кольори та візерунки шерсті

Окраси перської кішки це окрема велика тема для кожного, хто захоплюється цією породою. Перси належать до порід, яких реєструють найчастіше, тому на звичайній виставці котів значну частину учасників складають саме вони. Спокійна вдача давно зробила персів завсідниками рейтингів найдружелюбніших порід котів. Через це фелінологи ділять велику перську групу на менші, за схожими кольорами або візерунками, так простіше зрівняти конкуренцію.

Найбільші фелінологічні організації визнають сім груп: суцільний колір, срібло і золото, затінені й димчасті, тебі, парті-колор, калико і двоколірні, гімалайські.

Кожна група, або дивізіон, змагається лише сама із собою, наче окрема порода. Нагороди «найкращий перс» не існує. Є «найкращий перс суцільного кольору», «найкращий перс тебі» і так далі. Якісь кольори та візерунки сягають самих початків фелінології в Англії, інші зовсім нові.

✓ Перевірено ветеринаром

Дивізіон суцільного кольору

Білий

Сяйливо-білий перс завжди був одним із найбажаніших. Біла перська кішка, мабуть, найскладніша в догляді за кольором, тож власник такого кота мусить постійно стежити за його чистотою.

У виставкових заводчиків багато власних секретів, як показати бездоганно чистого кота. Але всі сходяться в одному: головне не дати білій шерсті забруднитися, а не відмивати її потім. Коли купання все ж потрібне, для білої шерсті беруть спеціальний шампунь, який підкреслює чистоту відтінку, наприклад шампунь Iv San Bernard White Coat для білої шерсті.

У білих котів буває кілька типів шерсті. Найскладніша в догляді «ватяна»: вона м’яка, легко збивається в ковтуни й вимагає постійного вичісування, щоб не утворювалися вузли. Тут стане в пригоді слікер на кшталт пуходерки-слікера Cattyman NSC, він делікатно розбирає підшерсток і не дає йому збитися. Доглядати простіше за жорсткішою, гладкішою шерстю. У таких котів менше підшерстку, який заплутується, але через це вони не дають такого ефектного «ореолу». Шерсть лягає вниз, а не стоїть навколо тіла.

Білих котів ділять за кольором очей. Найвідоміший різновид це білий з мідними очима, у нього очі бувають від насиченого золотого до яскраво-помаранчевого і майже мідного. Білі з блакитними очима трапляються рідше, і зазвичай їхні очі не такі насичені. Блакитноокий варіант з’являється, коли білий кіт несе ген білої плямистості.

Усі кошенята народжуються з блакитними очима. Приблизно у 6 тижнів в оці відкладається другий шар кольору, і очі стають золотими чи зеленими. Ген білої плямистості блокує цю міграцію кольору й залишає очі блакитними. На жаль, цей самий ген часто заважає кінцевому розвитку внутрішнього вуха, яке завершує формування вже після народження. Через це частина блакитнооких кошенят буде глухою. За даними ветеринарних досліджень, у білого кота з двома блакитними очима ймовірність глухоти сягає 65–85%, з одним блакитним оком близько 40%, а в білого кота без блакитних очей близько 17–22%.

Іноді ген білої плямистості впливає лише на одне око, і виникає рідкісний різновид: білий з різнокольоровими очима. Одне око стає мідним, друге залишається блакитним. Якщо обидва ока мають насичений колір, виходить дуже красивий кіт. Буває, що у білого кошеняти видно кольорову пляму на маківці. Ця «шапочка» поступово зменшується з ростом кошеняти і зазвичай зникає у 8–10 місяців.

Чорний

Чорну перську кішку теж вважали дуже бажаною ще від часів зародження розведення котів. Чорні коти такі ж ефектні, як білі, тому ранні групи чорних були досить нечисленними.

Ідеального чорного кота з густою вугільно-чорною шерстю, рівномірною від коренів до кінчиків волосків, досягти майже неможливо. Стандарт вимагає, щоб шерсть не мала жодного відтінку іржі на кінчиках і не мала димчастого підшерстку. На практиці жоден чорний кіт з будь-якою довжиною шерсті не буває без відхилень від кореня до кінчика. Якщо суддя побачить такого ідеального кота, він одразу запідозрить фарбу. Природа кольору така, що він інтенсивно відкладається на кінчику, коли волосина тільки з’являється, і поступово світлішає вздовж стрижня з ростом волоса. Сонячне світло псує чорну шерсть: воно окислює кінчики, так само як це буває з людським волоссям. У результаті шерсть набуває рудуватого, іржавого вигляду.

Кошенята особливо схильні до димчастого вигляду, бо рання кошача шерсть більш вовняна, ніж у дорослого кота. Тому колір тьмяніший і блідіший за бажаний вугільно-чорний. Часто у кошеняти 4–8 місяців довша шерсть, особливо комір і «штанці», буде димчасто-чорною, а коротша шерсть на мордочці й плечах майже як чорне дерево.

Ефектний мідний колір очей обов’язковий у цьому дивізіоні, і з чорним персом будь-якого віку він поєднується особливо вдало. Кожному кольору шерсті відповідає свій встановлений колір очей. Усі суцільні, крім білого, і більшість котів із візерунком повинні мати яскраво-мідні очі. Винятків два: срібні й золоті мають мати зелені очі, а поінтові гімалайські блакитні.

Блакитний

Наприкінці 19 століття перси із сірою шерстю стали популярними, ймовірно тому, що королева Вікторія з гордістю тримала кількох таких котів. Заводчики називають цей колір «блакитним».

Цей колір є в назві кількох порід котів, але ідеал у кожної трохи інший. Правильний перський блакитний має бути блідим і рівним.

Текстура шерсті м’яка і набагато пористіша за гладкішу шерсть чорного кота. Замість блиску вона ніби припорошена, що додає кольору тендітності. Через це купати такого кота непросто, бо волосся вбирає й утримує величезну кількість води. Блакитна шерсть може сохнути вдвічі довше за будь-який інший колір.

Червоний

Найскладніший серед суцільних кольорів це, мабуть, червоний. Так називають широкий діапазон червонувато-помаранчевих відтінків у котів. Колір може бути яскравим махагоновим або будь-яким із кількох відтінків помаранчевого аж до блідо-рудого. З якоїсь причини цей колір майже завжди не приховує ліній тебі, які закладені в генетиці кожного кота.

Коти, що несуть лінії макрелевого тебі, зазвичай виглядають рівнішими за кольором, ніж ті, у кого широкі завитки класичного тебі. Довша шерсть теж розмиває позначки. Таким котам зазвичай не зараховують у недолік позначки тебі на мордочці й лапах, хоча ідеалом є рівномірно забарвлений кіт.

Коли такі коти ще кошенята, часто важко сказати, буде кіт суцільним чи тебі. Деякі дорослі коти навіть встигали зробити цілу виставкову кар’єру як суцільний червоний, а потім линяли, і нова шерсть приходила з чіткими позначками тебі. У такому разі кота можна перереєструвати, і він знову починає змагатися за всі титули.

Кремовий

Генетично це освітлений варіант червоного, тож такі коти схильні до тих самих проявів тебі. Хороший рівний кремовий має той самий тендітний припорошений вигляд, що й хороший блакитний.

Стандарт вимагає рівного відтінку світло-палевого кремового без позначок, рівномірно забарвленого від кінчика до кореня. Оцінюючи такого кота, як і з усіма кольорами, треба пам’ятати, що стандарт описує ідеальний колір.

Шоколадний

Цей колір для перса досить новий, він прийшов із появою поінтового гімалайського кота. Якщо схрестити гімалайського кота з персом суцільного кольору, гімалайський візерунок поінтів, який є рецесивним, можна змусити зникнути. Тоді кіт стає весь забарвлений у колір поінтів, і в результаті може вийти насичений теплий шоколадно-коричневий кіт з мідними очима. Цей колір досі рідкісний, хороший представник трапляється нечасто. Як і з чорним, у молодого кошеняти чи кота шерсть часто має димчастий вигляд.

Ліловий

Ліловий перс теж походить із гімалайського кольорового спектра. Колір має бути насиченим теплим лавандовим з рожевуватим тоном. Як і всі освітлені кольори (блідіша версія оригіналу, наприклад кремовий замість червоного або блакитний замість чорного), він має бути блідим і рівним за тоном. Освітлений колір це результат гена, через який на стрижні волоса відкладається менше кольорових гранул, тому ми бачимо менше або світліший колір.

Дивізіон срібла і золота

Це і візерунок шерсті, і ціла серія кольорів. Домінантний ген пригнічує вироблення кольору на нижній частині стрижня волоса й залишає колір лише на кінчику.

Такий колір може давати ефект легкого інею або важчого затінення, залежно від того, яка частина стрижня волоса забарвлена. Друга визначальна риса цього дивізіону це колір очей: усі коти мають мати зелені або синьо-зелені очі. Колір зазвичай насичений і ефектний, особливо у поєднанні з чорними «лініями підводки», які мають обводити очі, губи й ніс. Шерсть срібного кота особливо тендітна, тому під час щоденного грумінгу й регулярного купання їй потрібен делікатний дотик.

Шиншиловий срібний

Цей делікатний колір має бути чисто-білим на грудях і животі, а голова, спина, хвіст і лапи злегка торкнуті чорним, щоб створити іскристий срібний вигляд. Ефект нагадує шиншилу, чию шкірку цінують для шуб, хоча фелінологи віддають перевагу хутру разом з котом усередині. Окрім насиченого зеленого кольору очей, мордочку підкреслює цегляно-червоний ніс, обведений чорним.

Затінений срібний

Як і шиншиловий, затінений срібний має бути чисто-білим на грудях і животі, але торкнутий чорним набагато сильніше, тож по шерсті спускається ніби чорна мантія. Іноді важко сказати, шиншиловий кіт чи затінений, бо кількість підшерстку може змінювати вигляд.

Коли кіт линяє і втратив значну частину шерсті або це молоде кошеня з ще не повністю сформованою шерстю, часто виникає сумнів. У такому разі експерти зазвичай дивляться на кількість кольору на мордочці й лапах як на визначальний фактор.

Шиншилові будуть майже чисто-білими на мордочці й лапах, а затінені покажуть деякий наліт кольору на кінчиках.

Шиншиловий золотий

Груди й живіт такого кота мають бути насиченого теплого кремового кольору. Чорний наліт на кінчиках розподіляється так само, як у срібного, а контрастний ніс має бути насиченим рожевим, а не цегляно-червоним.

Цей колір існує багато років, але більшість заводчиків обрали роботу з ефектнішим срібним і відповідно набагато ближче підійшли до досконалості саме в ньому. Золотих часто переслідує надлишок позначок тебі, які заважають делікатному затіненню.

Затінений золотий

Ідеал це кіт із чистим насиченим кремовим підшерстком, ніби вкритий чорною мантією, точно як затінений срібний.

Дивізіон затінених і димчастих

Усі коти цього дивізіону мають мідні очі. Як і срібні та золоті, підшерсток має бути чисто-білим.

Шелл камео, шелл кремовий, шелл черепаховий і шелл блакитно-кремовий

Як і шиншиловий срібний, усі ці коти мають лише іскринку кольору поверх чисто-білого підшерстку. Камео названий влучно, бо має ледь вловимий натяк червоного. Шелл кремовий це той самий кольоровий візерунок, що й будь-який шелл (або шиншиловий): шерсть біла, злегка торкнута кремовим по спині. Це дуже делікатне поєднання кольору. Черепаховий і блакитно-кремовий це поєднання двох кольорів у нальоті на кінчиках. Усі вони досить рідкісні й дуже красиві.

Затінений камео, затінений кремовий, затінений черепаховий і затінений блакитно-кремовий

Наліт на кінчиках у цих котів набагато глибший, як у затіненого срібного. І знову стан шерсті може ускладнити розрізнення двох ступенів нальоту.

Чорний дим, блакитний дим, кремовий дим, червоний дим, черепаховий дим і блакитно-кремовий дим

Димчасті кольори показують найповніший вияв нальоту на кінчиках. На перший погляд шерсть здається такою, як у звичайного, повністю забарвленого кота. Якщо розгорнути її, колір тягнеться аж до половини стрижня волоса, а далі переходить у чисто-білий. Цей білий підшерсток добре видно, коли кіт у русі, і він проглядає у довшому жабо навколо шиї.

Розпізнати справжнього димчастого кота іноді буває важко, бо білий підшерсток майже зникає, коли кіт не в шерсті. Ефектним такий кіт буде лише з повним підшерстком, в інший час шерсть просто ніби світлішає ближче до шкіри. Це може дратувати виставкового заводчика: часто він має не більш ніж два місяці виставкового року, коли кіт ідеально відповідає стандарту.

Коли виникає сумнів щодо кольору, заводчики часто дивляться на коротку шерсть мордочки й лап, яку линяння зачіпає набагато менше. Якщо розгорнути волосся, ці ділянки завжди мають показувати хоча б вузьку смужку білого біля основи.

Дивізіон тебі

Усі коти цього дивізіону мають візерунок зі смуг на світлішому тлі. Візерунків тебі кілька, але в перській породі визнають лише два: класичний і макрелевий.

Класичний тебі має широкі, чітко окреслені позначки. Лапи оперезані «браслетами», хвіст у кільцях. На шиї й верхній частині грудей мають бути ряди «намист». На лобі літера «М», на щоках завитки, а від зовнішніх кутиків очей тягнуться лінії «підводки». Над «М» починаються три лінії, що йдуть по голові й вниз по хребту до хвоста. На плечах і боках видно кола, що утворюють контур крил метелика. Більше «крило» на боках має складатися із суцільної плями, оточеної одним чи кількома цілісними кільцями. На грудях і животі в ідеалі видно подвійні ряди «ґудзиків», круглих плям, схожих формою на ґудзик. Цей візерунок найкращий для перса, бо він широкий і його все ще добре видно навіть на довгій шерсті. Коли шерсть стає дуже довгою і струмливою, візерунок часто настільки розмивається, що в деяких кольорах його майже не розрізнити.

Макрелевий тебі має майже ті самі позначки, але вони вузькі, наче намальовані тонким олівцем. Замість кіл на плечах і боках по боках вниз під прямим кутом до ліній хребта йдуть лінії, утворюючи візерунок «риб’ячий хребет». Червоний тебі має насичені, глибокі червоні позначки на світлішому червоному тлі. Глибина кольору може дуже різнитися, і багатьох червоних тебі показують як суцільних, бо візерунок не видно чітко.

Коричневий тебі

Основний колір має бути мідно-коричневим з чорними лініями. Через високий контраст між двома кольорами візерунок зазвичай чіткий. Таких котів ласкаво прозивають «брауні».

Блакитний тебі

Трапляється рідко, це візерунок насиченого блакитного на блакитнувато-кремовому тлі. В ідеалі обидва кольори мають мати наліт теплих палевих півтонів, який не дає кольору бути холодним. Хороший контраст у цьому кольорі дається важко.

Кремовий тебі

Позначки палеві на блідо-кремовому тлі. Це красивий, делікатний колір, який майже неможливо добре відтворити на довгошерстому коті.

Шоколадний тебі

Нещодавно прийнятий до класу тебі, знову ж таки завдяки схрещенню з поінтовими гімалайськими кольорами. Це насичене поєднання темно-шоколадних позначок на молочно-шоколадному тлі.

Ліловий тебі

Теж походить від поінтового гімалайського кольору. Основний колір блідий, морозний, рожевувато-лавандовий, з позначками темнішого лавандового. Дуже рідкісний.

Камео тебі й кремовий камео тебі

У цих котів основний колір освітлений до майже білого, що дає вищий контраст. У камео позначки червоні, а в кремового камео кремові. Обидва кольори рідкісні.

Срібний тебі

Тут вплив іншої генної системи змінює основний колір коричневого тебі на блідий, чистий срібний. Позначки залишаються чорними. Зазвичай це ефектне поєднання, але в довгошерстого кота воно зазвичай пом’якшене й рідко чітко окреслене. Будь-який коричневий чи кремовий відтінок вважається недоліком. Усі перси, що несуть ген срібла, можуть мати зелений чи горіховий колір очей, а також мідний.

Блакитний срібний тебі

Блакитнувато-кремове тло змінене на блакитнувато-срібне, зміна досить ледь помітна. Позначки мають бути рівного блакитного кольору, рівномірного від кінчика до кореня. Це нещодавно визнаний колір.

Коричневий плямистий тебі, блакитний плямистий тебі, шоколадний плямистий тебі й ліловий плямистий тебі

Насправді це поєднання двох кольорів тебі на одному коті. Коричневий плямистий поєднує коричневий тебі й червоний тебі на різних частинах тіла. Освітлений блакитний поєднується з освітленим кремовим тебі. М’якіші й делікатніші це поєднання шоколадного з червоним і лілового з кремовим. Ці візерунки досить багаті у своєму випадковому поєднанні кольорів.

Срібний плямистий тебі й блакитний срібний плямистий тебі

Вони ідентичні іншим плямистим тебі, за винятком сріблястого основного кольору й білого підшерстку. Плямисті тебі це завжди самки, окрім рідкісних випадків генетичної аномалії. Котів-самців цих кольорів не можна реєструвати чи показувати на виставках.

Дивізіон парті-колор

Коти цього дивізіону пережили у фелінології справжні «американські гірки».

На ранніх виставках черепахові коти були дуже бажаними, і деякі заводчики навіть скаржилися, що судді надавали їм перевагу над іншими кольорами.

На зламі століть їхня популярність згасла, і їх разом з їхньою освітленою формою аж до 1930-х років навіть вважали небажаними. Генетика котів парті-колор така, що в цій групі визнають лише самок. Колір у котів зчеплений із жіночою (Х) хромосомою. Вона запрограмує кота бути версією або чорного, або червоного. Самці утворюються поєднанням Х- і Y-хромосоми. Самки виникають, коли поєднуються дві Х-хромосоми. Іноді кожна з двох Х-хромосом наказує коту бути іншого кольору, і тоді на коті з’являються плями двох принципово різних кольорів. Справжні самці можуть бути лише одного з двох кольорів, бо успадковують лише одну Х-хромосому.

Зрідка трапляється аномалія, коли кіт має три статеві хромосоми: ХХY. Такий кіт може мати зовнішні ознаки самця, проте генетично він не нормальний, і майже всі такі коти безплідні. Тому фелінологічні організації зазвичай відмовляються визнавати їх.

Черепаховий

Залежно від організації, черепаховий це чорний кіт із плямами червоного або з перемішаними ділянками червоного. Усі сходяться на тому, що чорний має переважати. Червоні ділянки можуть містити кілька різних відтінків червоного. Так буває, бо позначки тебі можуть проявлятися лише в червоному, тож ми бачимо два різні відтінки цього кольору. Таких котів називають «тортіс». Кота з більшою за бажану кількістю червоного назвуть «гарячим» тортіс. Цікаво, що червоні плями розростаються з ростом кота. Димчастість молодої чорної шерсті часто приховує повний ефект візерунка у кошеняти.

У дорослих котів червоний може з’являтися чітко окресленими ділянками або загалом перемішаним із чорним. Ці два варіанти виглядають доволі по-різному. Деякі організації наголошують на червоній чи кремовій «зірочці» на мордочці. Візерунок на мордочці важливий для всіх організацій: він може або створити приємний вираз, або зробити кота асиметричним. Власники тортіс часто розповідають, що в цих котів владний характер, і навіть вигадали для нього слово «тортітюд».

Блакитно-кремовий

Це генетично освітлена версія чорно-червоного черепахового. Як і в суцільних версіях, кожен колір має бути блідим і рівним. Оскільки на кремовому візерунок тебі проявляється менше, ніж на червоному, у цій частині кольору варіацій мало. Блакитний має переважати.

Шоколадний черепаховий

Нещодавно прийнятий колір, де в черепаховому візерунку шоколадний замінює чорний. Коричневі тони підсилюють ефект червоного, а не контрастують із ним, як це робить чорний, тому увесь кіт виглядає набагато світлішим. У всіх таких котів у родоводі є гімалайський кіт, бо саме від нього вони отримують ген шоколадного освітлення.

Лілово-кремовий

Теж походить від гімалайської системи. У цього кота або делікатні плями теплого рожевувато-лавандового й кремового, або перемішані ділянки цих кольорів. Це результат поєднання кількох систем освітлення кольору, і трапляється він рідко.

Дивізіон калико і двоколірних

Ця група була суперечливим доповненням до перських кольорів. Коти з таким білим візерунком були серед перших, кого показали в Кришталевому палаці в Лондоні 1871 року. Проте на початку 1900-х їх вилучили зі змагань у Сполучених Штатах, і знову прийняли лише в 1960-х. Побоювання, що біла плямистість потягне за собою інші небажані характеристики, не справдилося, і сьогодні деякі з найвидатніших персів саме в цьому дивізіоні. Двоколірний кіт повинен мати щонайменше білий колір на лапах, ногах, нижній частині тіла, грудях і мордочці.

Білу плямистість ніколи не можна передбачити, тож кількість білого може дуже різнитися. Іноді біла пляма на грудях тягнеться назад через плечі повним коміром. Зрідка біла пляма з’являється на спині. Ці білі ділянки часом захоплюють великі частини кота. Коли колір залишається лише на кінцівках (голова, хвіст і лапи) і на тілі не більш ніж одна-дві маленькі кольорові плями, кота можна назвати «ван». Перевернуте біле «V» на мордочці бажане для всіх двоколірних. Цей дивізіон включає котів будь-якого суцільного кольору, димчастого, парті-колор або візерунка тебі в поєднанні з білим. У срібних і золотих двоколірної версії немає.

Ведуться експерименти з поінтовими (гімалайськими) персами й білим. Зверніть увагу: кіт лише з білим «ґудзиком» чи «медальйоном» (кругла біла пляма, схожа на ґудзик, зазвичай на грудях) не вважається двоколірним і був би дискваліфікований на виставці.

Калико

Мабуть, найпопулярніший серед усіх котячих кольорів, це поєднання черепахового й білого. У деяких організаціях досі розрізняють черепахового з білим (лише біла пляма на грудях чи лапах) і калико, який має білий принаймні на лапах, ногах, нижній частині тіла, грудях і мордочці. Цей триколірний кіт чорно-червоно-білий.

Освітлений калико

Так само як домінантний калико, це блакитно-кремовий і білий у правильному візерунку.

Шоколадний калико й ліловий калико

Ця група включає котів того самого візерунка, але з рідкіснішими кольорами: шоколадним черепаховим і лілово-кремовим.

Двоколірний

Ця популярна група складається з будь-якого прийнятого суцільного кольору й бажаної кількості білого.

Димчастий і білий

Чорний, блакитний, червоний, кремовий, калико, освітлений калико, шоколадний калико чи ліловий калико у димчастому варіанті. Будь-який суцільний димчастий колір або парті-колор димчастий з білим належить до цього дивізіону. Деякі з цих кольорів поки що лише потенційні, реальних котів ще не зареєстровано.

Затінений і білий

Будь-який шелл чи затінений колір, або поєднання прийнятих кольорів із білим, належить до цієї категорії, наприклад камео, кремовий, освітлений калико, шоколадний калико й ліловий калико.

Тебі й білий

До цієї групи належать коти будь-якого визнаного кольору чи візерунка тебі в поєднанні з білим.

Гімалайський дивізіон

Цю групу котів в одних організаціях вважають візерунком перса, а в інших окремою породою.

Вона виникла в 1940-х і 1950-х роках завдяки окремим схрещуванням (їх проводили в різних країнах) між персами й сіамськими котами. Метою було створити кота з тілом перса й поінтовим (або гімалайським) кольоровим візерунком.

Цей візерунок рецесивний щодо повного кольору. Коли гімалайських котів схрещують з персами інших кольорів, народжується багато котів, які несуть потенціал давати поінтових котів. Таких котів називають носіями колор-поінту. Коли двох котів з таким рецесивним потенціалом схрещують між собою, нащадки можуть бути поінтовими. Двоє поінтових котів, схрещених разом, дадуть лише поінтових.

Хоч би якого кольору й візерунка був ваш перс, усіх їх об’єднує одне: довга шерсть потребує щоденного догляду. Без регулярного вичісування навіть найрозкішніша шерсть швидко збивається в ковтуни біля шкіри, і це боляче для кота. Якщо вузли вже почали утворюватися, перед розчісуванням стане в пригоді спрей-антиковтун на кшталт фінішного спрею Hydra Groomers Ultra Dematt, він пом’якшує шерсть і дає гребеню легше проходити крізь неї.