Чому кіт не любить, коли його гладять, і погано їсть: досвід новачка

Кіт не любить, коли його гладять, огризається і погано їсть? Розбираємо, чому кіт втрачає апетит і як делікатно перевести його на новий корм.

Коли я тільки завів свого першого кота, найбільше мене спантеличувало, чому кіт не любить, коли його гладять, і чому мій рудий улюбленець дедалі частіше огризався та гірше їв. Відповідь знайшлася не одразу. Нині мати і кота, і собаку — це вже своєрідний символ успіху. Після кількох років старанної праці я нарешті доріс до тих, хто має кота. Завдяки щасливому збігу обставин мені дістався той самий легендарний рудий кіт. Недарма кажуть: «дев’ять із десяти рудих котів товсті, а десятий продавлює лежанку», тож, схоже, славнозвісний апетит рудих котів аж ніяк не вигадка.

Як рудий кіт став справжнім господарем дому

Апетит у нового мешканця обіцяв бути страхітливим. Тож я заздалегідь запасся кормом, наготував удосталь води, поставив лоток і будиночок, приготував дражнилку-вудку. Усе було напоготові. Коли рудий пан прибув, йому було десь три-чотири місяці; руда з білим шерсть виказувала його не надто шляхетне походження, але він своїм владним поглядом оглядав усе довкола, вирішивши, що саме він новий господар цієї кімнати, а я став лише додатком до рудого пана.

Миски та фонтанчики для води

Питні фонтанчики

Чому кіт дедалі частіше огризався і втрачав апетит

Рудий пан хоч і ставився до моєї відданості байдуже, та все ж мав терпіння дозволити погладити його разів зо два. Я думав, що налагодити добрі стосунки слуги й господаря — лише питання часу: адже я прислуговував йому повними мисками води й корму, щодня старанно вигрібав з лотка, і якщо не заслуга, то бодай важка праця мала б колись розчулити рудого пана. Але чомусь усе вийшло навпаки: його вдача ставала дедалі буйнішою, часто він не витримував і трьох секунд погладжувань і виривався, а іноді ще й скалив на мене зуби.

Я перепробував усілякі способи догодити рудому пану, але так і не заслужив його прихильності; бачачи друзів, що хизуються котами в соцмережах, я їм відверто заздрив. Проте рудий пан жодного разу слухняно не витерпів пози, які я для нього вигадував, і ця його кепська вдача поступово почала мене дратувати. Стосунки людини й кота часом дуже загострювалися; у ті дні, коли я був завалений роботою, ми з ним жили майже кожен сам по собі, аж поки одного дня я не помітив, що апетит рудого пана начебто трохи ослаб.

Спершу я думав, що коти — тварини малорухливі, тому їдять небагато. Я накупив чимало іграшок, щоб його розважити й заохотити до їжі, але жодного ефекту. Потім повіз його до ветклініки на обстеження, однак нічого незвичайного там не виявили. Після цього я ще більше впевнився, що в цього типа просто кепська вдача.

Читайте такожКоли переводити кошеня на дорослий корм і як це зробитиХарчування котів

Кіт у друга поводився зовсім інакше

Я гадав, що завів найневибагливішого кота у світі, а він, виявляється, здатний так псувати мені настрій. Аж поки місяці зо два тому я не завітав до давнього друга, який нещодавно одружився. Щойно я переступив поріг, як назустріч вискочив кіт породи рагдол: він витріщив на мене великі очі, спершу роздивився, а тоді раптом сам підійшов і потерся об мою ногу. Я був просто зворушений такою честю і поспіхом присів, щоб легенько його погладити. Згадав свого рудого кота, поглянув на цього рагдола: ось він, той самий „кіт у сусіда“, про якого всі говорять! Друг саме готував йому вечерю, тримаючи в руках пакет корму; побачивши, що вечеря готова, рагдол-господар хутко побіг до свого куточка для їжі й захрумтів кормом. Я аж не втримався: «Який же вихований і апетитний у тебе господар!»

Що я робив не так: кіт не терпить примусу

Я одразу почав випитувати в нього, як правильно виховувати кота-господаря, і по черзі виклав другові всі свої гіркі поневіряння з рудим паном. Друг сказав, що кіт — тварина дуже чутлива й дуже незалежна, яка не любить обмежень і того, щоб нею попихали. Коли я вдягав його в одяг, ставив у пози для фото, кіт почувався скутим і навіть під загрозою, тому перейнявся до мене ворожістю. Друг наказав мені надалі в жодному разі не примушувати рудого пана вдягатися чи позувати для фото. Спершу постаратися догодити йому, купувати те, що він любить їсти, щоб пом’якшити стосунки, а вже потім більше з ним гратися, поступово зближуватися.

Розпитавши про методи виховання, я поцікавився, корм якого бренду їсть їхній кіт. Він відповів, що зараз їхній кіт їсть преміальний сухий корм Brit Care для котів, причому їсть лише його і не набридає. Це мене здивувало, тож я взяв із миски рагдола кілька гранул і роздивився: гостренькі, схожі на піраміду. Поклав до рота, розкусив: дуже хрустке, але смачним мені не здалося. Друг посміявся, мовляв, я ж не кіт, а коти якраз люблять хрусткий корм з насиченішим смаком.

Він додав, що це підказала йому дружина; вона ж казала, що миску з кормом і миску з водою варто ставити на певній відстані одну від одної^[2]: коти люблять сухе, а до води ставляться сторожко. Про страх води я знав і сам. Добре відчув це, коли купав рудого пана. Але того дня, коли друг купав свого рагдола, той поводився дуже сумирно і навіть, здавалося, отримував задоволення; я просто не міг стерпіти такої разючої різниці! До речі, багато котів радше п’ють проточну воду, ніж зі стоячої миски, тому вдома в нас непогано працює звичайний питний фонтанчик поряд із мискою для корму.

Читайте такожКорм для котів з чутливим травленням: як підібрати крок за крокомХарчування котів

Перевірка на практиці: поступова зміна корму

Повернувшись додому, я почав спілкуватися з рудим паном за методами, яких навчив мене друг. За якийсь час стосунки трохи пом’якшали, але апетит у рудого пана так і не зростав. Поміркувавши, я вирішив, що проблема, найпевніше, у кормі. Тож я замовив невеликий пробний пакетик хрусткого сухого корму й, як радила сторінка з описом, за сім днів поступово перевів кота на новий раціон^[1]. В Україні такий плавний перехід зручно робити, коли є маленька фасовка на пробу: більшість зоомагазинів тримають і пакетики на 300–400 г, і великі мішки, тож можна спершу перевірити, чи піде корм котові, а вже потім брати запас. Малий рудий спершу лише насторожено принюхувався і їв тільки свій колишній корм, потім опирався вже менше, а зрештою все нормалізувалося, і мені довелося визнати: купуючи щось, треба уважно читати інструкцію. Саме відтоді я почав більше довіряти якісним кормам: коли формулу продумано ретельно, це помітно навіть за поведінкою кота.

Але мене все ж цікавило, звідки в цього корму така „магія“. Тому я уважно перечитав склад і опис. Виявилося, що хрусткість гранул та їхній склад підбирають під смаки й фізіологію котів. Так корм зручно їсти, і він легко травиться. Можливо, саме тому корм і змусив мого прискіпливого рудого пана поглянути на миску інакше. Щоб догодити рудому пану, я про запас закупив йому цілу партію на зиму. Адже продумана формула допомагає підтримувати котові форму, а для окремих порід є цільові раціони: наприклад, британські блакитні коти теж схильні до повноти^[3], тож для них роблять окремі корми з контролем ваги, як-от HOME FOOD для британських і шотландських порід. Гадаю, невдовзі мій рудий пан більше не наїдатиметься до того, щоб продавлювати лежанку!

Джерела

1. How to change your cat’s food to a new diet, International Cat Care (ISFM)
2. How to encourage your cat to drink, International Cat Care (ISFM)
3. British Shorthair, VCA Animal Hospitals

Олексій Черні, ветеринарний лікар, співзасновник AmigoVet