Сечокам’яна хвороба у кота: лікування, діагностика та профілактика

Сечокам’яна хвороба у кота це одна з найпоширеніших проблем сечовидільної системи, і чим раніше почати лікування, тим легше зберегти улюбленцю здоров’я. При уролітіазі (або СКХ) у сечовому міхурі чи нирках утворюються сольові відкладення: спершу пісок, а згодом і камені.

Загострення легко впізнати за поведінкою: кіт напружується, неспокійно крутиться біля лотка, ходить у туалет часто, але потроху. Сеча темнішає або починає різко пахнути, іноді в ній помітні згустки крові. Нижче розберемо причини, симптоми, діагностику та профілактику.

Перевірено ветеринаром

Причини сечокам’яної хвороби у кота

У нирках камені в котів утворюються нечасто. Здебільшого вони формуються в сечовому міхурі, коли сеча залужнюється: після різкої зміни корму, зневоднення або пережитого стресу.

• Надлишок білків і мінералів у їжі: кіт їсть лише м’ясо, рибу та неякісний готовий корм з високим вмістом солі та шкідливих барвників.
• Відсутність чистої води: тварина п’є погано очищену воду з великим відсотком солей, калію, магнію та фосфатів (наприклад, з-під крана). Це призводить до залужнення сечі (високий pH) і робить її концентрованішою.
• Гіповітаміноз вітаміну А: улюбленець недоотримує потрібні вітаміни з основним раціоном, наприклад, їсть лише натуральну їжу без спеціальних добавок, які прописав ветеринар.
• Генетична схильність: кіт народився з аномальною формою органів, що виводять сечу, або патологією внутрішніх процесів (проблеми зі щитоподібною залозою чи гормональним фоном).
• Клімат: тварина живе в спекотному кліматі. Постійна спека робить сечу концентрованішою і призводить до її згущення.
• Недотримання гігієни: тварина не в змозі часто вилизуватися (наприклад, у літньому віці або після операції).
• Переохолодження: кіт стає вразливим до інфекцій сечостатевої сфери.
• Ожиріння: улюбленець набрав зайву вагу через малорухливий спосіб життя чи кастрацію і майже не п’є.
• Утримання від сечовипускання: кіт не ходить у туалет з уже використаним наповнювачем і воліє терпіти, поки його не заміняють.

Група ризику

За статтю. Самі камені утворюються в котів і кішок приблизно однаково часто. Але небезпечну закупорку уретри значно частіше переживають саме самці, і це питання анатомії: у кота сечовивідний канал вужчий і трохи зігнутіший, ніж у кішки, тому піску чи камінчику легше там застрягти. Через це СКХ у самців майже завжди протікає важче.

За породою. У групі ризику перси, британські короткошерсті, шотландські висловухі та гімалайські коти. Це наслідок генетичної схильності, що сформувалася в результаті селекції.

За способом життя. У групі ризику малорухливі тварини зі схильністю до ожиріння і низькою потребою у воді.

За віком. Найчастіше хворіють тварини від 2 до 8 років.

Сечокам’яна хвороба у кастрованих тварин

Кастровані коти справді частіше стикаються із сечокам’яною хворобою та проблемами з випорожненням сечового міхура. Але сама операція винна в цьому лише опосередковано. Річ у зміні гормонального фону і в тому, що після кастрації кіт зазвичай менше рухається. Звідси набір ваги, рідші походи в туалет і застій сечі.

Симптоми сечокам’яної хвороби у котів

Помітити сечокам’яну хворобу на ранньому етапі непросто. Іноді вона розвивається безсимптомно і не нагадує про себе роками. Тому котам із групи ризику потрібні регулярні профілактичні огляди у ветеринара, навіть коли зовні все добре. Якщо ж стан загострився, важливо вчасно розпізнати симптоми закупорки і не зволікати.

Діагностика сечокам’яної хвороби котів

Діагностика сечокам’яної хвороби включає збір анамнезу і ряд інших послідовних дій.

• Пальпація органів черевної порожнини: потрібна, щоб зрозуміти, наскільки наповнений міхур.
• Загальний клінічний і біохімічний аналіз крові: проводиться, щоб оцінити стан нирок.
• Дослідження ультразвуком: необхідне, щоб оцінити стан стінок сечового міхура.
• Рентгенівський знімок: допомагає оцінити розмір, кількість і розташування сольових утворень.

Додатково лікар може призначити рентгенографічне дослідження з введенням контрастної речовини, а також загальне клінічне і бактеріологічне дослідження сечі. Щоб взяти стерильну пробу, сечу виводять через прокол черевної стінки (цистоцентез) під контролем ультразвукового датчика.

Результати дослідження потрібні для визначення типу каменів (уролітів) та їх розташування. Як правило, це кристали солей з невеликим включенням епітелію, слизу та запалених клітин, що осіли в сечовому міхурі.

Типи уролітів

Уроліти першого типу (струвіти) утворюються в лужному середовищі і досить тверді за структурою. Зазвичай причиною появи струвітів є надлишок фосфору і магнію. Таке трапляється, якщо раціон складається зі свіжої риби жирних сортів. Формування струвітів поширене у молодих тварин віком до 6 років. У разі виявлення струвітів потрібна спеціальна дієта і препарати для їх розчинення. Цей тип каменів можна видалити без операції.

Уроліти другого типу (оксалати кальцію) утворюються в кислому середовищі. Їх структура більш пухка, але не позбавлена гострих кутів, які травмують стінки уретри при природному виході каменя із сечею. Причиною появи оксалатів є висока концентрація кальцію. Таке трапляється, якщо раціон насичений курячими яйцями, субпродуктами та кисломолочними виробами (ряжанкою, сиром, незбираним молоком). Формування оксалатів характерне для дорослих тварин старших за 6 років. У разі виявлення оксалатів кальцію показана операція. Цей тип каменів консервативними методами не лікується.

У разі приєднання інфекції сечовивідних шляхів або занедбаної патології печінки в аналізах кота можна знайти включення уратних уролітів, тобто солей сечової кислоти або цистину. Таке буває нечасто і здебільшого властиве літнім тваринам.

Лікування СКХ у кота

Лікування сечокам’яної хвороби буває двох видів: консервативне і хірургічне. Який метод обрати, залежить від стану кота, його статі, віку та супутніх хвороб.

• Невеликі сольові утворення до 1-3 мм вимиваються із сечового міхура під час спеціальної процедури.
• Великі камені, які не можуть пройти крізь просвіт уретри, проштовхуються з каналу назад у міхур, а потім видаляються хірургічним шляхом.
• Якщо камені розташовані в нирках, коту прописують діуретики, тобто препарати, що стимулюють вироблення сечі. Це потрібно, щоб опустити камінь у сечовий міхур.

Консервативні методи лікування

Консервативне лікування сечокам’яної хвороби проводять на початкових етапах захворювання або в період підготовки чи реабілітації після оперативного втручання.

Якщо власник улюбленця звернувся до ветеринарної клініки на самому початку сечокам’яної хвороби, консервативне лікування полягає в розробці лікувальної дієти і прийомі підтримувальних препаратів. План терапії прописують за результатами комплексної діагностики. Подальша тактика лікування залежить від типу уролітів: одні дієти спрямовані на закислення сечі, інші на залужнення.

• Протизапальні засоби (за призначенням ветеринара).
• Спазмолітики для зняття спазму.
• Знеболювальні препарати.
• Антибіотики при приєднанні інфекції.
• Загальнозміцнювальні препарати для підтримки серця і травного тракту, а також вітамінні комплекси за показаннями.
• Крапельниці для нормалізації водно-сольового обміну (у разі інтоксикації внаслідок непрохідності сечовивідних шляхів).
• Спеціальна дієта за показаннями.

Оперативні методи лікування

Якщо сечовивідні шляхи закупорені і ветеринар констатує розвиток гострої ниркової недостатності, тварині показано ряд екстрених відновлювальних процедур, які можуть призвести до хірургічного втручання.

Щоб звільнити протоки і відновити безперешкодний відтік рідини, лікар проводить катетеризацію сечового міхура з місцевим чи загальним знеболенням і промиває просвіт уретри антисептичним препаратом. У деяких випадках тварині вводять міорелаксанти, які знімають спазм з уретри, і кіт може помочитися самостійно. Якщо крім спазму уретри спостерігається запалення каналу, цього не відбувається, і тварині вводять катетер або призначають операцію.

Показання до операції: закупорка (обструкція) уретри чи сечоводу, коли камінь затиснутий у сечовивідних шляхах і не може вийти самостійно; інтоксикація організму з підвищеним вмістом сечовини, креатину та інших продуктів обміну в крові; приєднання запального процесу (запалення сечового міхура і нирок); схильність до рецидиву, коли закупорку уретри діагностували раніше.

Протипоказання до операції: захворювання серцево-судинної системи, порушення роботи печінки, порушення мозкового кровообігу, супутня інфекція.

Варіанти хірургічного втручання

Цистотомію проводять через прокол стінки сечового міхура з подальшим вилученням каменів і очищенням від піску. Вона потребує тривалого відновлення і встановлення катетера на строк до 2 тижнів. Можливі ускладнення.

Уретростомію у кота (розширення сечовипускного каналу) найчастіше роблять шляхом видалення калитки, пеніса, сім’яників і відрізка сечовипускного каналу в найвужчій частині з подальшим формуванням штучної уретри (виведенням стоми на поверхню шкіри). Її проводять у тварин з генетичною схильністю і схильністю до рецидивів.

Рекомендації щодо вибору корму

Новий раціон підбирають під тип каменів (струвіти чи оксалати). Зазвичай лікар спершу призначає лікувальний корм, а згодом його можна замінити на профілактичний. На лікувальному кормі кіт тримається в середньому близько місяця. Докладніше про те, як харчування допомагає при хворобах нирок і сечовивідних шляхів, ми писали у статті 5 хвороб котів, при яких допомагає ветеринарна дієта.

Якщо надалі ви плануєте годувати кота натуральною їжею, раціон має бути різноманітним: наприклад, відварена телятина, рис, морква, буряк, бобові. Якщо готуєте коту окремо, не зловживайте продуктами, які повторюються день у день, і не змішуйте свіжоприготовану їжу із сухим кормом. Раціон на тиждень потрібно чергувати, але лише в межах натурального харчування.

Дієта при сечокам’яній хворобі зводиться до виключення кисломолочної продукції, курячих яєць, м’ясних бульйонів, жирної риби, субпродуктів (щавлевої кислоти), овочів і зелені з підвищеним вмістом кальцію (наприклад, морська капуста, ріпа, листя салату).

Якщо плануєте перейти на сухий корм, обирайте спеціалізовані суміші для тварин з патологією сечовивідних шляхів преміум і супер-преміум класу. Їх можна підібрати за типом сольових відкладень, а дозування однієї порції допоможе визначити ветеринар. Готові варіанти зібрані в каталозі ветеринарних дієт для котів.

Профілактика розвитку сечокам’яної хвороби

Сечокам’яна хвороба часто буває хронічною і повертається знову й знову. Тому котам із групи ризику доведеться приділяти більше уваги і займатися профілактикою все життя. Це не складно, якщо ввести кілька звичок.