У вас сором’язлива чи стримана собака? 8 способів додати впевненості

Як і люди, собаки мають різні характери. Сором’язлива собака радше посидить осторонь і поспостерігає, ніж кинеться в саму гущу подій, тоді як інші пси відкриті, грайливі й люблять бути серед людей та інших тварин.

Сором’язливість і стриманість не обов’язково треба виправляти. Часто це просто вроджена риса, і собаці цілком добре полежати, згорнувшись клубочком, у своєму лежаку вдома. Але іноді за тією сором’язливістю стоїть страх, тривога чи брак впевненості. Тоді ви справді можете допомогти собаці почуватися сміливіше.

✓ Перевірено ветеринаром

Хто така сором’язлива чи стримана собака?

Сором’язлива чи стримана собака це та, що зазвичай не шукає взаємодії з іншими собаками чи людьми. Їй буває некомфортно в нових ситуаціях, вона тримається ближче до господарів або відступає від будь-яких подій.

Ветеринарні біхевіористи описують таких собак як тих, хто тримається осторонь: вони радо посидять і подивляться, що відбувається, але не рвуться бути в центрі гулянки. Розпізнати сором’язливу собаку можна за тим, наскільки охоче вона підходить до людей та інших собак і йде на контакт.

Утім характер собаки може змінюватися залежно від ситуації. Часто її поведінкою керує обережність у незнайомих обставинах або з незнайомими людьми. Тобто вдома, зі своєю родиною, собака буває відкритою й грайливою, а серед чужих стає стриманішою.

Як виглядає сором’язлива чи стримана собака?

Одна з найпомітніших ознак сором’язливості це коли собака відходить подалі або тримається ближче до своєї людини, щойно потрапляє в некомфортну ситуацію.

Інші ознаки:

• Вагання: собака не любить підходити до нових ситуацій.
• Знижена активність: вона завмирає або майже не досліджує незнайомі місця.
• Уникання: уникає зорового контакту й навряд чи сама підійде до нових людей.
• Ховання: ховається під меблі чи за свою людину.
• Менша голосистість: сором’язливі собаки зазвичай тихіші, вони радше спостерігають, ніж привертають увагу до себе.
• Позіхання чи облизування губ: так собака сама себе заспокоює.

Покірлива мова тіла ще один показник того, що собака може бути сором’язливою. Ось іще приклади:

• Низько опущений або підібганий хвіст
• Притиснуті назад вуха
• Показ живота
• Припадання до землі
• Скутість

Чому деякі собаки сором’язливі чи стримані?

На сором’язливу поведінку впливає багато чого, від генетики до конкретної ситуації. Важливо пам’ятати: не кожна собака мусить бути відкритою й повною енергії. Декому просто не треба бути в центрі подій.

Але якщо зрозуміти, що саме стоїть за сором’язливістю, і дати собаці правильну підтримку, можна допомогти їй почуватися спокійніше. Ось основні причини:

Генетика

Як і люди, собаки успадковують риси від батьків. Темперамент теж залежить від генів, тому деякі породи від природи стриманіші чи обережніші.

Давні породи, як-от шиба-іну, чау-чау й акіта, часто потрапляють до списку сором’язливих. Пастуші породи, наприклад бордер-колі, теж бувають обережними чи тривожними.

Басенджі, на відміну від золотистих ретриверів і лабрадорів, зазвичай не душа компанії. Але це радше їхня незалежність, ніж справжня сором’язливість. Карельська ведмежа собака, яку виводили для полювання й охорони, теж незалежна порода, що може здаватися стриманою.

Брак соціалізації та середовище

Брак соціалізації в цуценячому віці сильно впливає на поведінку дорослої собаки. Саме тому ранній досвід такий важливий.

Собаки, яких замало соціалізували або які мало бачили людей у критичний період (зазвичай це перші три-чотири місяці), часто бувають сором’язливішими з незнайомими людьми, тваринами чи в нових ситуаціях. Має значення й те, скільки часу цуценя провело з виводком і наскільки вузьким було коло спілкування. Якщо собака змалку бачила лише кількох людей чи тварин, у компанії або серед чужих їй буде ніяково.

Простіше кажучи, налякане цуценя може вирости в собаку, що боїться всього. Тому основу для впевненості краще закладати якомога раніше.

Негативний досвід

Якщо собака пережила щось погане, жорстоке поводження, занедбаність чи якусь травматичну подію, особливо в роки формування характеру, вона може стати сором’язливою чи боязкою. Це захисна реакція.

Буває, що цуценя починає життя відкритим і впевненим, а потім одна травматична подія повністю змінює характер, і собака стає стриманою.

Навчання та спостереження

Собаки переймають сором’язливу поведінку, спостерігаючи за іншими собаками чи людьми. Якщо поруч хтось боязко реагує на ситуацію, собака може навчитися реагувати так само.

Проблеми зі здоров’ям

Іноді те, що схоже на сором’язливість, насправді пов’язане зі здоров’ям. Скажімо, собака, яка погано бачить чи чує, тримається стриманіше просто тому, що їй важче орієнтуватися в оточенні. Інколи за раптовою боязкістю ховається й біль, як-от коли собака починає боятися гучних звуків.

Як допомогти сором’язливій чи стриманій собаці

Стриманим собакам не завжди потрібна допомога. Згадайте: серед людей є інтроверти й екстраверти. Інтроверту добре у своєму просторі, і він не хоче, щоб його витягали зі звичного середовища. Із собаками те саме.

Інша річ, коли собака сором’язлива через страх. Тоді ви можете допомогти їй стати впевненішою. Але рухайтеся в її темпі й читайте сигнали свого улюбленця. Якщо силою тягнути собаку в некомфортні ситуації, стане тільки гірше, і вона замкнеться ще більше.

Ось кілька практичних порад, як підтримати сором’язливу собаку:

Соціалізуйте поступово

Ще раз: силою тягнути собаку в некомфортні ситуації не можна. Але якщо сором’язливість іде від браку соціалізації, дещо змінити вдасться. Повністю переробити характер навряд чи вийде, проте знайомити собаку з новими людьми, тваринами й місцями в її темпі цілком реально.

Це називається десенсибілізацією. Суть проста: собаку поступово знайомлять із тим, що раніше її лякало, щоб із часом вона реагувала спокійніше й рідше.

Починайте з коротких зустрічей у не надто людних місцях. Невелика гра з одним-двома знайомими собаками краща за галасливий собачий майданчик. Дивіться, як собака реагує, а далі потроху додавайте, коли їй стане комфортніше.

Слідкуйте, щоб ситуації були контрольовані й закінчувалися добре. Можна познайомити собаку зі спокійним, лагідним псом або покликати друга, який уміє поводитися із сором’язливими собаками. Зважайте й на розмір: зводити сором’язливого чихуахуа з бульмастифом, мабуть, не найкраща ідея.

Дайте собаці самій задавати темп і не нав’язуйте їй свої уявлення про спілкування.

Будьте терплячі та спокійні

Терпіння тут головне. Але важливо ще й самому зберігати спокій, бо собака зчитує ваш стан. Покажіть їй, що боятися нема чого.

Коли ви розумієте, що в кожної собаки свої емоції, і даєте їй розкритися у власному темпі, між вами міцнішає зв’язок.

А якщо починаєте дратуватися, зробіть перерву й спробуйте іншим разом.

Дбайте про фізичну й розумову активність

Регулярний рух і розумові ігри (наприклад, іграшки-головоломки) знижують загальний стрес і тривогу. Гуляйте з собакою щодня й зробіть так, щоб удома їй було чим зайнятися.

Дотримуйтеся сталого розпорядку

Передбачуваний графік теж зменшує тривогу й додає сором’язливим собакам упевненості. Намагайтеся годувати, гуляти й гратися приблизно в той самий час. Коли собака знає, що й коли на неї чекає, їй спокійніше.

Дайте їй позитивне підкріплення

Із сором’язливою собакою краще взагалі забути про покарання й негативне підкріплення. Натомість робіть ставку на позитивне підкріплення, воно поступово плекає впевненість.

Хваліть собаку, давайте ласощі й грайтеся з нею щоразу, коли вона наважується на щось нове чи йде на контакт. Нехай винагорода буде по-справжньому смачною й бажаною. Ідея в контр-обумовленні: ситуацію, яка раніше лякала, поєднують із чимось приємним, наприклад з улюбленими ласощами.

Будьте послідовні в дресируванні

Окрім позитивного підкріплення, важлива послідовність у м’якому дресируванні. Воно теж будує впевненість і вчить собаку розв’язувати задачі, а це зміцнює її самостійність і допитливість.

Тільки без тиску. Зосередьтеся на базових командах і похвалі, а різких поправок уникайте, від них собака стане ще боязкішою.

Забезпечте безпечний простір

Знову ж таки, сором’язливість не обов’язково виправляти. Не змушуйте собаку до спілкування, якого вона не хоче. Краще дайте їй знайомитися з іншими так, як комфортно саме їй, і завжди залишайте безпечний куточок.

На вулиці це означає дати собаці простір, щоб вона могла відійти, якщо їй незатишно. Удома облаштуйте тихе безпечне місце, куди вона зможе сховатися й перепочити, коли все стане занадто. Підійде клітка або спокійна кімната.

Зверніться до професійного дресирувальника

Якщо сором’язливість дуже сильна, а собака не прогресує чи навіть відкочується назад, варто звернутися до професійного дресирувальника або біхевіориста.

Фахівець підкаже точніші стратегії, які допоможуть собаці почуватися спокійніше. В ідеалі шукайте того, хто має досвід саме із сором’язливими собаками. Навчальні відео в соцмережах теж можуть стати в пригоді, тільки перевіряйте, щоб поради давав сертифікований дресирувальник.

Чи сором’язливість і тривога в собак це те саме?

Сором’язливість і тривога часто йдуть пліч-о-пліч і справді бувають схожі. Але це різні речі.

Тривога це передчуття чогось неприємного. Вона буває конкретною (собака боїться, наприклад, що на неї щось упаде) або загальною, коли собака непокоїться через усе довкола.

Сором’язливість це радше риса характеру, як інтроверсія в людей. Сором’язливі собаки спокійні за вдачею, їм треба більше часу, щоб зблизитися й піти на контакт. Великі компанії, шум і метушня швидко їх перевантажують.

Сором’язливість частіше вилазить у соціальних ситуаціях, а тривога буває стійкішою. Якщо придивитися до мови тіла, відмінності помітні.

Стримана собака чи сором’язливе цуценя можуть просто триматися позаду або близько до господаря й при цьому не виявляти страху (хоча інколи виявляють). А ось тривожна, боязка собака майже завжди показує бодай кілька таких ознак:

• Часте дихання
• Ходіння туди-сюди
• Тремтіння чи дрож
• Слинотеча
• Ховання
• Відсторонення від господаря
• Гавкіт
• Гарчання
• Низько опущений або підібганий хвіст
• Притиснуті назад вуха
• Розширені зіниці

Майте на увазі: сором’язлива собака може менше спілкуватися просто тому, що їй нецікаво, і це ще не тривога. А от коли собаку силою заганяють у некомфортну ситуацію, вона нервує й починає показувати ознаки тривоги, бо їй погано.

Сором’язливість часто вроджена й не завжди йде від страху. Якщо ваша собака така від природи, виправляти нічого не треба, найімовірніше, вона цілком щаслива бути собою. Але якщо помічаєте тривожність, тоді справді варто допомогти собаці стати впевненішою. Гарний початок це поступова соціалізація й базові команди.