Собаки

Ерліхіоз у собак: як зняти кліща і які симптоми не проґавити

Якщо на шкірі собаки чи кота намацується незрозумілий твердий горбок, схожий на квасолину, у якого ще й ворушаться лапки, це зазвичай кліщ. Перша реакція власника майже завжди однакова: схопити його пальцями або просто розчавити. Насправді так робити небезпечно: разом із кров’ю кліща в тварину можуть потрапити збудники хвороб, і ерліхіоз у собак серед них найчастіший.

Чому кліща не можна виривати пальцями

Коли кліщ п’є кров, його ротовий апарат глибоко занурений у шкіру тварини, а сам паразит виділяє схожу на клей речовину і фіксується на місці. Якщо з силою тягнути пальцями, головка або ротовий апарат легко відривається і лишається в шкірі.

Такі залишки спричиняють місцеву імунну реакцію: навколо ротового апарату розвивається гранульома. Наскільки часто так стається, залежить від того, як саме знімали кліща. Якщо частинка все ж лишилася в шкірі, краще обмежитися обробкою та спостереженням, ніж намагатися її виколупати. Більшість сторонніх тіл виходить зі шкірою самостійно або розсмоктується. Колупання голкою лише додає ризику інфекції й травмує тканини.

Гранульома дає почервоніння, набряк, запалення, іноді навіть виразку. Є й гірший сценарій. Якщо під час видалення сильно стиснути тіло кліща, його кров разом зі збудниками може, наче зі шприца, потрапити назад у тварину. А це різко підвищує ризик підхопити інфекцію^[4].

Як зняти кліща правильно

Для правильного видалення потрібен спеціальний кліщодер або пінцет із тонкими загостреними кінчиками. Коштує такий інструмент від 60 гривень, продається в зоомагазинах, і тримати його краще в аптечці разом з антисептиком: підійде, наприклад, Пінцет для видалення кліщів Trixie, 9 см з нашої добірки інструментів для видалення кліщів. Коли кліщ уже сидить на собаці, шукати підручні засоби пізно. Спочатку розсуньте шерсть, піднесіть пінцет якомога ближче до поверхні шкіри і захопіть головку чи ротовий апарат кліща, а не його тіло.

Далі тягніть вертикально вгору рівним, стабільним зусиллям. Не викручуйте і не смикайте. Знятого кліща краще опустити в ємність зі спиртом, а не роздавлювати: інакше збудники розлетяться з бризками крові.

Після вдалого видалення ранку від укусу треба ретельно обробити антисептиком. Підійде повідон-йод, який в аптеках продається під назвою «Бетадин», або хлоргексидин: він дешевший і не пече так, як спирт. Наступні кілька тижнів дивіться, чи не тримається почервоніння, чи немає нагноєння або дивного ущільнення на місці укусу.

Заодно запишіть, коли саме ви знайшли кліща: якщо згодом з’являться симптоми, схожі на інфекцію, для діагностики це буде дуже важливо. Ті самі кроки, але з поправкою на котів, ми розписували в матеріалі про сезон кліщів для котів.

Чим знімати кліща вдома

+2 бонуси

Пінцет для видалення кліщів TATRAPET для тварин, 9.5 смЗалишити відгук

62 грн

+2 бонуси

Пінцет від кліщів Flamingo Bobby для тваринЗалишити відгук

70 грн

+3 бонуси

Пінцет Trixie металевий від кліщів для тварин, 8 смЗалишити відгук

109 грн

+3 бонуси

Пінцет Trixie гачкоподібний від кліщів для тварин, 6,5 смЗалишити відгук

109 грн

+3 бонуси

Пінцет для видалення кліщів Trixie, 9 смЗалишити відгук

109 грн

+5 бонусів

Ручка-пінцет для видалення кліщів Trixie Tick Boy VET, 13 смЗалишити відгук

209 грн

Кліщ — це не комаха і не блоха

Кліщі — це один із паразитів, яких власники найбільше бояться на прогулянках. Зовні вони схожі на комах, але насправді належать до павукоподібних і доводяться ріднею павукам.

Живляться кліщі кров’ю теплокровних тварин, і до та після живлення виглядають зовсім по-різному: напитий кров’ю кліщ роздувається в кілька разів і стає схожим на сіро-чорну чи буру набряклу квасолину. В Україні вони активні від ранньої весни до пізньої осені, з піками у квітні-травні та в серпні-вересні^[7], тож захист тримають протягом усього цього періоду.

Виживають кліщі добре і зазвичай ховаються в траві, купах опалого листя або щілинах стін. У наших умовах це передусім висока трава в парках і лісосмугах, узбіччя стежок біля води, дачні ділянки та подвір’я, де давно не косили. Коли тварина проходить повз, кліщ вловлює тепло тіла, вібрацію і вуглекислий газ, швидко чіпляється до шерсті, а тоді шукає ділянку з тоншою шкірою, щоб присмоктатися.

Відрізнити кліща від блохи неважко. Блоха дуже дрібна, добре стрибає і спричиняє передусім свербіж, а кліщ рухається повільно, зате після укусу міцно тримається на шкірі.

Міф про хатнього кота, який не виходить надвір

Багато власників міркують так: «мій кіт не виходить з дому, звідки в нього кліщі?» Це поширений міф.

Кліща цілком може принести з вулиці сам господар. Після прогулянки газоном чи походу в гори паразит приїжджає додому на холошах штанів, на взутті та шкарпетках або на рюкзаку.

Якщо вдома є інша тварина, яка гуляє надворі, вона теж приносить кліщів додому, а самі кліщі ще й вміють лазити по стінах і здатні пролізти в приміщення навіть крізь москітну сітку.

Ерліхіоз у собак: чим насправді небезпечний укус

Найбільше після укусу лякають кров’яні паразитарні хвороби, які переносить кліщ, і найчастіша з них — це ерліхіоз у собак: збудник належить до рикетсій, потрапляє в організм тварини під час укусу і паразитує в лейкоцитах або тромбоцитах^[1].

Механізм зараження та інкубаційний період тут доволі складні. На початку інфекція може бути непомітною, у частини тварин з’являється невелика гарячка, млявість або зниження апетиту.

Далі ерліхія вражає кровотворну систему, і рівень тромбоцитів падає. На шкірі, яснах або животі тварини помітні дрібні крововиливи, іноді починається кровотеча з носа^[3].

Поширеність ерліхіозу різниться залежно від регіону та сезону, тому профілактику від кліщів варто тримати постійно. Хворіти на кров’яні паразитарні інфекції можуть і коти, не лише собаки.

Коти рідше заражаються собачими видами ерліхії, але в них є ризик підхопити гемотропну мікоплазму (Mycoplasma haemofelis). Її зазвичай пов’язують із блохами, хоча є думка, що одним із переносників можуть бути й кліщі: окремі дослідження й клінічні спостереження розглядають кровосисних членистоногих, серед них і кліщів, як потенційних переносників.

У котів після зараження буває анемія, жовтяниця, помітна втрата ваги. А ерліхіоз здатен переходити в хронічну форму, тому важкі симптоми іноді проявляються через місяці або навіть роки після зараження^[3].

Хвороба Лайма та інші хвороби від кліщів у собак

Ще одна серйозна хвороба, яку переносять кліщі, — це хвороба Лайма, її спричиняє Borrelia burgdorferi. Страждають від неї не тільки собаки: це зоонозна інфекція, і людина після укусу зараженого кліща теж може захворіти. В Україні бореліоз поширений, Центр громадського здоров’я МОЗ відносить хворобу Лайма до особливо небезпечних інфекцій, а більшість випадків фіксує з травня до листопада, у сезон активності іксодових кліщів^[6].

Після зараження хворобою Лайма найчастіше бувають набряк суглобів, кульгавість, гарячка, збільшені лімфовузли.

У важких випадках збудник добирається навіть до нирок і порушує їхню роботу, а симптоми схожі на застуду чи на інші хвороби суглобів, тому власники часто випускають з уваги сам факт укусу.

Везти тварину до клініки на обстеження треба якнайшвидше, якщо ви помітили:

1. раптову кульгавість без явної причини, яка може по черзі переходити з лапи на лапу;
2. сильну пригніченість і постійну гарячку;
3. відсутність апетиту разом із помітно більшою спрагою.

Щоб підтвердити інфекцію, яку переносять кліщі, ветеринар зазвичай робить швидкий тест «4 в 1» або ПЛР, а разом з ним загальний аналіз крові: він показує падіння тромбоцитів, а в мазку при підозрі на піроплазмоз шукають самого збудника в еритроцитах.

Багато залежить від уважності власника. Якщо зробити контрольний аналіз протягом місяця після укусу, стан тварини вдається контролювати помітно краще.

До того ж стрес впливає на імунну відповідь, тому спокійний побут для здоров’я теж важливий.

Огляд після прогулянки: де кліщі ховаються найчастіше

Щоб кліщ не закріпився на тварині, огляд після кожної прогулянки обов’язковий. У пікові місяці це стосується навіть коротких виходів у двір: у квітні-травні та наприкінці літа кліща приносять і з десятихвилинної прогулянки біля будинку. Присмоктуються вони там, де шкіра тонка й тепла, а судин під нею багато.

Зручно скласти собі «карту огляду» і щоразу обмацувати тварину в тому самому порядку. Ось основні точки:

1. міжпальцеві проміжки на лапах: сюди кліщ чіпляється просто з трави найчастіше;
2. вушна раковина всередині та за вухами: шкіра тонка, місце сховане, тому для кліща воно перше;
3. пахви й пахвинна ділянка: тут багато складок, у яких легко сховатися;
4. основа хвоста і ділянка навколо ануса: шерсть густіша, треба розсунути й подивитися уважно;
5. шия та навколо очей: теж часті місця присмоктування.

Під час огляду очі допомагають менше, ніж пальці: проведіть рукою по всьому тілу проти шерсті, і якщо відчуєте на шкірі щось схоже на прищик або на горбок, розсуньте шерсть і подивіться.

Здорова шкіра гладенька, тож будь-яку підозрілу грудочку варто оглянути ретельно.

Чистота в домі теж має значення. Кліщі живучі й можуть місяцями існувати в середовищі, навіть не живлячись кров’ю^[2]. Тому під час прибирання регулярно чистьте кути, щілини між меблями і підстилку тварини.

Якщо кліща знайшли в приміщенні, місце можна обробити спреєм для дому, як-от Спрей Vet’s Best Flea & Tick Home від бліх і кліщів для собак і дому, 945 мл. Обробляють підлогу, підстилку і щілини, тварин на цей час виводять з кімнати, а перед покупкою перевіряють на етикетці, що засіб дозволений там, де живе кіт.

Як вибрати захист від кліщів

Проти кліщів основою захисту лишається регулярна обробка препаратами. Вибір на полицях великий: краплі на холку, таблетки, нашийники. Усі три формати продаються у звичайних зоомагазинах без рецепта, але дозування прив’язане до ваги, тож тварину варто зважити перед покупкою: на око тут не вгадаєш. Ми окремо розбирали, чому паразити загрожують собакам навіть узимку.

Склад і тривалість дії у препаратів різні. Краплі та оральні препарати найчастіше дають щомісяця, окремі таблетки діють до трьох місяців, а нашийники тривалої дії захищають до восьми місяців; більшість засобів радять застосовувати цуценятам і кошенятам не раніше певного віку, зазвичай від восьми тижнів. Обираючи препарат, треба зважати на сумісність породи з діючою речовиною.

Наприклад, вівчарки колі-типу, а це колі, шелті, бордер-колі та австралійські вівчарки, бувають дуже чутливі до окремих діючих речовин, як-от івермектину, тому перед застосуванням варто порадитися з ветеринаром^[9]. А власникам котів слід бути ще уважнішими.

Одного хімічного захисту мало. На прогулянці намагайтеся обходити зарості бур’янів і давно не доглянуті пустирі.

Ретельне вичісування й огляд одразу після повернення додому дають шанс зняти кліща ще до того, як він почне пити кров. Стан здоров’я та умови життя в кожної тварини свої, тому найкращу схему захисту складають разом із ветеринаром.

Регулярні огляди й безперервна обробка знижують ризик того, що прогулянка закінчиться укусом кліща, а потім лікуванням інфекції. І ще одне: якщо ви їдете з собакою в Карпати чи на південь, обробку зробіть за кілька днів до виїзду. Нашийник, наприклад, виходить на повний захист від кліщів лише через 48 годин після того, як ви його надягнули^[10].

Джерела

1. Ehrlichiosis in Dogs, VCA Animal Hospitals
2. Ticks in Dogs, VCA Animal Hospitals
3. Recent Advances in Determining the Pathogenesis of Canine Monocytic Ehrlichiosis, Clinical Microbiology Reviews / NIH PubMed Central
4. Modular Guide 3: Control of Ectoparasites in Dogs and Cats, ESCCAP (European Scientific Counsel Companion Animal Parasites)
5. Ehrlichiosis in Dogs, MSD Veterinary Manual
6. Хвороба Лайма, Центр громадського здоров’я МОЗ України
7. Іксодові кліщі: що варто знати і як уберегтися, Центр громадського здоров’я МОЗ України
8. Permethrin Poisoning, International Cat Care (iCatCare)
9. Multidrug Resistance Mutation (ABCB1 or MDR1), VCA Animal Hospitals
10. Seresto collar for dogs: Summary of Product Characteristics, UK Veterinary Medicines Directorate (VMD) Product Information Database