7 причин, чому собака скавчить (і що робити, коли це виходить з-під контролю)

Скиглення, або, як частіше кажуть, скавчання, це один із головних способів, яким собака показує, що їй щось потрібно. Якщо ви задаєтеся питанням, чому собака скавчить і що робити, коли це виходить з-під контролю, ця стаття для вас: розберемо сім найпоширеніших причин і прості способи заспокоїти надмірне скиглення в дорослих собак.

✓ Перевірено ветеринаром

Чому собака скавчить? 7 можливих причин

Так само, як і цуценята, дорослі собаки спілкуються через скиглення. Це один зі способів, яким вони показують нам, що відчувають і що їм потрібно. Для власника вміння розпізнавати ці сигнали допомагає зрозуміти, що на думці у собаки і як на це реагувати. Нижче сім найпоширеніших причин, чому дорослі собаки скиглять.

1. Хоче привернути увагу

Як і дитина, що шукає уваги батьків, собаки подають голос, щоб попросити спілкування: гри, обіймів чи просто більше ласки від людей, яких вони люблять.

2. Виражає біль чи дискомфорт

Собака, яка хворіє, травмувалася чи живе з хронічним станом на кшталт артриту, може скиглити, щоб показати, що їй погано. У таких випадках скиглення це прохання про допомогу і знак, що щось не так.

3. Виражає страх чи стрес

Собаки відчувають страх і стрес і часто виражають це скигленням. Серед типових причин гучні звуки, незнайомі місця чи присутність інших тварин.

4. Виражає нудьгу

Собака, якій бракує занять, може скиглити просто від нудьги. Особливо активним породам потрібно багато розумового і фізичного навантаження, і коли ці потреби не задоволені, розчарування виливається в скиглення.

5. Чогось хоче

Іноді скиглення це просто прохання. Собака може хотіти, щоб ви наповнили миску, вийшли на прогулянку чи дістали улюблену іграшку, яка закотилася кудись подалі.

6. Тривога розлуки

Собаки з тривогою розлуки часто надмірно скиглять, коли господарі йдуть чи зникають з поля зору. Це справжній страх залишитися самому і сильне бажання постійної компанії. Бувають і інші прояви: собака ходить туди-сюди, гризе речі чи ходить у туалет у неналежних місцях.

7. Показує збудження

Не кожне скиглення означає, що собаці погано. Собаки скиглять і від чистого збудження чи передчуття: коли готують їжу, коли з’являється повідець чи коли помічають щось захопливе, наприклад білку. У такі моменти скиглення це просто спосіб порадіти цікавій події чи появі когось, кого собака любить.

Що робити, коли собака постійно скавчить

Щоб упоратися з надмірним скигленням, спершу треба зрозуміти, що його спричиняє. А це означає трохи детективної роботи: спочатку знайти першопричину, а вже потім вирішувати, як реагувати.

1. Виключіть проблему зі здоров’ям

У скиглення, яке може вказувати на медичну причину, часто такі ознаки:

• Воно почалося раптово
• Воно часте чи постійне
• Собака подає голос дуже інтенсивно
• Разом з ним є інші ознаки того, що собаці погано: млявість, втрата апетиту чи незвична поведінка
• Воно не пов’язане з якоюсь миттєвою емоцією чи очевидним бажанням

Якщо ви підозрюєте проблему зі здоров’ям, одразу запишіться до ветеринара.

2. Визначте тригер

Зверніть увагу на те, що відбувається безпосередньо перед тим, як собака починає скиглити. Кілька прикладів тригерів:

• Собака довго була вдома без вигулу, їй, найпевніше, треба в туалет
• Ви взяли повідець, це збудження
• Собака в клітці, їй, можливо, не подобається сидіти взаперті
• Ви з кимось розмовляєте, а собака втручається, це спроба привернути увагу
• Наближається час годування, собака, ймовірно, голодна

3. Розрізняйте критичні і некритичні ситуації

Правильно реагувати на скиглення означає відрізняти справжній дистрес від скиглення заради уваги. Одні ситуації потребують негайної реакції, інші краще не заохочувати.

Критичні ситуації, що потребують негайної уваги:

• Термінова потреба в туалеті: після кількох годин без вигулу одразу виведіть собаку надвір
• Ознаки болю чи фізичного дискомфорту: зверніться до ветеринара. Серед додаткових ознак смикання від дотику, неспокій, надмірне вилизування, кульгавість, повільніша хода чи відмова йти взагалі
• Страх від зовнішніх подразників: тривога від грози чи феєрверків потребує уваги, бо якщо її ігнорувати, дистрес лише посилюється, і собаці стає важче звикнути до тригера

Некритичне скиглення зазвичай означає:

• Бажання отримати щось від вас (їжу, увагу, іграшку)
• Збудження
• Невдоволення, наприклад через те, що доводиться сидіти в клітці

4. Застосовуйте дресирування з позитивним підкріпленням для некритичних ситуацій

У випадку некритичного скиглення мета в тому, щоб винагороджувати спокій, а не саме скиглення:

• Хоче на прогулянку: якщо собака починає скиглити щойно ви повертаєтеся додому, дочекайтеся спокійного моменту, а вже тоді беріть повідець
• Шукає уваги: коли собака скиглить, щоб привернути увагу, зачекайте, а потім винагородіть спокійні моменти ласкою
• Не терпиться під час годування: якщо собака скиглить, поки ви готуєте їжу, дочекайтеся спокою, а вже потім ставте миску

Стратегія проста: винагороджуйте спокійні моменти і послідовну хорошу поведінку, але ніколи саме скиглення. Не сваріть собаку, це посилює її тривогу і підриває довіру до вас. Якщо хочете глибше розібратися в механіці винагород, почитайте про принцип Премака в дресируванні собак.

5. Забезпечте достатнє фізичне і розумове навантаження

Собака, якій бракує занять, часто скиглить від нудьги. Регулярні прогулянки, ігри, багато вашої уваги та інтерактивні іграшки для собак добре допомагають зменшити скиглення від нудьги.

Кілька улюблених способів зайняти голову собаки:

• Прогулянки на нюх на довгому повідці, коли собака у своєму темпі досліджує всілякі запахи
• Годування з іграшок, що видають ласощі, чи зі снаффл-килимка замість звичайної миски

6. Привчайте собаку до подразників, яких вона боїться

Скиглення на ґрунті страху вщухає, коли ви допомагаєте собаці сформувати позитивні асоціації з тим, що її лякає. У складних випадках стануть у пригоді заспокійливі засоби для собак, але спершу порадьтеся з ветеринаром. Ось як тренування може виглядати для собаки, яка боїться феєрверків:

1. Знайдіть аудіозапис феєрверків.
2. Увімкніть запис дуже тихо, настільки тихо, щоб собака не виявляла жодної реакції страху.
3. Поки він грає, запропонуйте вечерю, ласощі чи улюблену іграшку для гри.
4. Наступного разу увімкніть запис трохи гучніше, поки годуєте чи граєтеся.
5. Поступово збільшуйте гучність протягом тижнів чи місяців.
6. Якщо собака в якийсь момент виявляє страх, одразу зупиніться і поверніться до тихішої гучності, рухаючись повільніше.

7. Зверніться до професійного кінолога чи фахівця з поведінки

Якщо скиглення не минає попри всі старання чи якщо ви маєте справу з чимось складним, як-от тривога розлуки, варто залучити професійного кінолога чи фахівця з поведінки собак, щоб отримати поради саме під ваш випадок. Базові вправи, як-от команда «назад», теж можна опанувати вдома.

Наберіться терпіння і будьте послідовні. З часом собака почуватиметься спокійніше, а ви краще розумітимете, що їй потрібно.