Чому кіт блює: причини, види блювоти і що робити

Блювання у кішки трапляється часто, і не завжди це привід для паніки. Власники нерідко питають, чому кіт блює: причини бувають різні, від банального переїдання чи проковтнутої шерсті до серйозних хвороб, які потребують ветеринара.

Розберемо, як відрізнити справжнє блювання від зригування, про що говорить колір блювотних мас і коли треба поспішати в клініку.

Перевірено ветеринаром

Як виникає блювання

Блювання це складний рефлекс, яким керує блювотний центр у довгастому мозку. Збудити його можуть кілька речей:

• імпульси від рецепторів у шлунково-кишковому тракті та жовчних шляхах, глотці, очеревині, коронарних артеріях, вестибулярному апараті;
• порушення при захворюваннях головного мозку;
• імпульси з хеморецепторної тригерної зони стовбура мозку, яку активують зміни складу крові при уремії, гіпоксії, діабетичному кетоацидозі, інфекціях чи після введення ліків.

Ознаки блювання у кішок

У домашніх кішок блювання трапляється досить часто. Що воно наближається, видно з поведінки: кішка непокоїться, частіше дихає, робить порожні ковтальні рухи, рясно тече слина.

Перед самим блюванням у кішки сильно скорочуються дихальні м’язи й діафрагма на вдиху та м’язи живота на видиху.

Під час блювання енергійно працюють м’язи черевної стінки та діафрагма, і вміст шлунка виштовхується назовні через рот. Зазвичай при цьому кішка затримує дихання, тож блювотні маси не потрапляють у дихальні шляхи.

Блювання чи зригування?

Не завжди викид вмісту травного тракту через рот це блювання. У кішок його легко сплутати з регургітацією, тобто зригуванням.

Блювання це активний процес, з помітним напруженням м’язів. У блювотних масах є шлунковий сік, тому вони мають кислий запах. Зазвичай блюванню передує нудота: кішка непокоїться, рясно тече слина, з’являються блювотні позиви.

Зригування, навпаки, відбувається без видимих зусиль і часто без жодних попередніх симптомів. Зригнуті маси переважно без кислого запаху і містять неперетравлений корм. Воно може з’явитися при захворюваннях стравоходу: патологічному розширенні (мегаезофагус), звуженні (стенозі), запаленні (езофагіті) або при закупорці стравоходу стороннім тілом.

Блювання у кішки буває реакцією на шерсть, різку зміну корму, переїдання, стрес, інфекції, хвороби ШКТ, печінки, нирок або на потрапляння токсинів.

Чи небезпечне блювання для кішки?

Блювання це захисна реакція організму. Так він звільняє шлунково-кишковий тракт від сторонніх тіл, надлишку їжі та отруйних речовин.

Причини бувають як відносно безпечні, так і серйозні, аж до станів, що загрожують життю тварини. Ми вже розбирали окремо, чому кіт часто блює і коли це нормально.

Має значення і те, чим загрожує саме блювання: організм втрачає з блювотними масами рідину та електроліти, є ризик аспіраційної пневмонії та запалення стравоходу.

Причини блювання у кішок

Одноразове блювання без інших ознак нездоров’я виникає, коли кішці треба позбутися сторонніх предметів чи надлишку корму в шлунку. Щоб воно не повторювалося, придивіться до умов утримання: догляд за шерстю, правильний раціон і режим годування, відсутність дрібних неїстівних предметів, які кішка може проковтнути.

А от якщо блювання супроводжується млявістю, неспокоєм, підвищенням або зниженням температури, відмовою від корму, зміною кількості випитої води, збільшенням і болючістю живота, діареєю чи запором, виділеннями з носа й очей, кішку треба якнайшвидше показати ветеринару, щоб з’ясувати причину і допомогти їй.

Блювання, що повторюється протягом 5 днів і довше навіть без інших явних ознак нездоров’я, теж потребує візиту до ветеринара. Воно буває симптомом багатьох хронічних захворювань.

Біла піна часто буває при голодному блюванні, прозорий слиз це реакція на нудоту, жовта або зелена рідина свідчить про присутність жовчі. Блювання з кров’ю це серйозний симптом, який потребує термінової уваги.

Блювання у кошенят

У кошенят розлади травлення, зокрема блювання, виникають легко. Власникам маленьких улюбленців варто уважно стежити за їхнім станом і при перших ознаках нездужання не зволікати з візитом до ветеринара.

Але є випадки, коли можна обмежитися спостереженням за кошеням і налагодити правильний режим годування та утримання.

1. Кошеня вирвало одноразово неперетравленою або погано перетравленою їжею.

Найімовірніша причина тут переїдання. Добову порцію корму, яку виробник зазначив на упаковці, розділіть на кілька прийомів їжі, а скільки їх буде, залежить від віку кошеняти. І хоч би як хотілося побалувати його добавкою, робити цього не варто.

Друга часта причина, різка зміна корму. Спершу годуйте кошеня тим кормом, який воно отримувало в домі заводчика. Якщо треба змінити раціон, робіть це поступово, протягом 12-14 днів: зменшуйте частку старого корму і збільшуйте частку нового.

Навіть коли власник зберігає звичний тип харчування та марку корму, до якої кошеня привчив заводчик, стрес від переїзду може порушити травлення. Щоб улюбленець швидше звик до нового дому, подбайте про його комфорт: облаштуйте зручні й спокійні місця для відпочинку та їжі, не створюйте зайвих стресів, тримайтеся звичного розпорядку дня.

2. Кошеня вирвало шерстяними грудочками.

Тут варто приділити більше уваги догляду: регулярно вичісувати, підбираючи інструменти під тип шерсті. Якщо цього мало і блювотні маси з грудочками шерсті з’являються знову й знову, порадьтеся з ветеринаром. Він підкаже, як і в яких дозах застосовувати мальт-пасту, щоб полегшити виведення проковтнутої шерсті.

Не поспішати з візитом до ветеринара можна лише тоді, коли кошеня активне, добре їсть і крім одноразового блювання не має жодних ознак поганого самопочуття. Але навіть за незначних ознак нездоров’я якнайшвидше зверніться по консультацію.

Види блювання

Склад, консистенція та колір блювотних мас у кішок дуже різні і залежать від причини, що спричинила блювання.

Фізіологічне блювання

Іноді блювання вказує не на хворобу, а на недоліки в годуванні та утриманні, які треба виправити.

Блювотні маси сірого кольору переважно складаються з щільних шерстяних тяжів, напівперетравленої їжі та невеликої кількості рідини.

У нормі кішка під час вилизування ковтає трохи шерсті, і та виводиться з калом. Але буває, що шерсть випадає сильніше або тварина надто багато часу присвячує догляду за собою. Так стається при сильному линянні, алергії та інших захворюваннях зі свербежем шкіри, а ще при стресі.

Шерсть накопичується в шлунку й утворює щільні грудки (трихобезоари). Вони ускладнюють рух вмісту шлунково-кишкового тракту і можуть навіть закупорити його. Блюванням кішка намагається їх позбутися. Та поява такого блювання це сигнал: треба усунути причину, через яку в організм потрапляє забагато шерсті:

• регулярно вичісувати тварину;
• при підозрі на алергію виключити контакт з можливим алергеном;
• вилікувати хворобу, що спричинила свербіж і посилене вилизування;
• забезпечити комфортні умови утримання.

Щоб легше вивести вже накопичену в шлунку шерсть, застосовують мальт-пасти (наприклад, Malt-Paste Beaphar) та спеціальні корми.

Блювотні маси зеленого кольору зі шматочками листя та стебел бувають після поїдання трави. Так кішка природним чином очищає шлунково-кишковий тракт від шерсті. Це не небезпечно, якщо тільки кішка не їсть отруйні рослини.

Блювотні маси з неперетравленого чи погано перетравленого корму кішка виділяє невдовзі після їжі. Причиною буває переїдання.

У природі кішки їдять часто й невеликими порціями. Удома власник не завжди може забезпечити дрібне харчування протягом дня. При дворазовому годуванні кішка встигає сильно зголодніти і їсть надто швидко й жадібно. Через цей поспіх вона і блює щойно проковтнутою їжею.

Такий тип годування не підійде кішці, яка звикла одразу з’їдати весь вміст миски. Так поводяться, наприклад, тварини, що пережили тривалий голод. Якщо проблема актуальна, то за відсутності власника вдома стануть у пригоді автоматичні годівниці.

Блювання як симптом захворювань шлунково-кишкового тракту

Блювотні маси у вигляді білої піни утворюються в шлунку, коли там змішуються слиз, шлунковий сік і повітря. Ця суміш подразнює стінки шлунка і викликає блювання. Воно буває ознакою надто довгого голодування. Причини бувають різні: і неправильний режим годування, і захворювання, при яких у кішки тривало немає апетиту, отруєння, запальні хвороби ШКТ, ліпідоз печінки, інфекції тощо.

Блювотні маси у вигляді прозорого слизу містять багато слини. Підвищене слиновиділення часто вказує на нудоту і буває при заколисуванні в транспорті, гастриті, панкреатиті, закупорці шлунково-кишкового тракту стороннім тілом.

Блювотні маси у вигляді жовтої, зеленуватої чи помаранчевої рідини забарвлені жовчю. У нормі жовч не повинна проникати в шлунок, тож її поява може свідчити про хвороби печінки та жовчного міхура.

Блювотні маси з темно-зеленою рідиною, особливо з сильним неприємним запахом, бувають симптомом кишкової непрохідності. Смердючий запах блювотних мас також може вказувати на осередок інфекції в травному тракті.

Одна з причин часткової або повної кишкової непрохідності це потрапляння в шлунково-кишковий тракт сторонніх тіл. Через особливу будову язика кішка легко ковтає нитки, новорічну мішуру, дрібні предмети, що потрапили їй до рота. Іноді вона позбувається їх через блювання. Але якщо є підозра, що цього не сталося, везіть кішку до клініки, не чекаючи погіршення стану.

Блювотні маси з червоною кров’ю бувають при кровотечі в ротовій порожнині, горлі чи стравоході. Причиною буває травма стороннім предметом, а ще виразки, пухлини та запалення в цих відділах травного тракту. Рожевий колір блювотних мас може свідчити про пошкодження капілярів у слизовій стравоходу. Воно буває від сильного напруження під час блювання або від подразнення стравоходу вмістом шлунка.

Блювотні маси чорного кольору або кольору кавової гущі утворюються, коли кров вступає в реакцію із соляною кислотою. Це може бути сигналом кровотечі в шлунку чи тонкому кишечнику, наприклад при травмах, виразках і новоутвореннях у цих відділах. Іноді кров у блювотних масах з’являється періодично, як буває при хронічній виразці шлунка.

Якщо блювання разове і стан не погіршується, поспостерігайте за улюбленцем. Якщо ж воно повторюється, додається слабкість, відмова від їжі або кров, зверніться до ветеринара для діагностики й лікування.

Захворювання, симптомом яких може бути блювання

Блювання може супроводжувати:

• захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразка шлунка, новоутворення, запальні захворювання кишечника, кишкова непрохідність);
• захворювання підшлункової залози (панкреатит, новоутворення, екзокринна недостатність підшлункової залози);
• захворювання печінки (гепатит, холангіт, ліпідоз, новоутворення);
• хвороби, пов’язані з порушеннями обміну речовин (цукровий діабет, гіпертиреоз, гіперкальціємія, гіпоадренокортицизм);
• захворювання органів сечостатевого тракту (піометра, нефрит, сечокам’яна хвороба, хронічна ниркова недостатність);
• неврологічні захворювання (енцефаліт, новоутворення, підвищений внутрішньочерепний тиск);
• інфекційні захворювання (панлейкопенія, інфекційний перитоніт);
• глистові інвазії;
• отруєння (стрихніном, похідними кумарину, етиленгліколем, отруйними рослинами, неякісною їжею).

При багатьох із цих станів частину навантаження знімає правильно підібраний раціон. Ми зібрали приклади у статті про 5 хвороб котів, при яких допомагає ветеринарна дієта.

Коли хвороба не пов’язана з самим травним трактом, блювання це реакція організму на високий вміст токсичних сполук і продуктів обміну в крові. У нормі природні фільтри організму вчасно знешкоджують і виводять їх.

Але при тяжких захворюваннях нирок і печінки, отруєннях, інфекціях ці фільтри перестають справлятися.

Токсини та продукти обміну накопичуються в крові, впливають на хеморецепторну тригерну зону, а звідти імпульси йдуть у блювотний центр.

Що робити, якщо в кішки блювання?

Блювання це не окрема хвороба, а симптом, який може вказувати на різні порушення в організмі. Тому прагнути треба не зупинити блювання, а усунути причину, що його викликає. Найчастіше це можливо лише в умовах ветеринарної клініки. Окрім огляду тварини та розмови з власником, ветеринар може зробити лабораторні дослідження крові, сечі й калу, а за потреби призначити рентген або УЗД внутрішніх органів. На основі цих даних він поставить точний діагноз і підбере лікування.

Коли до ветеринара треба звертатися негайно:

1. багаторазове блювання протягом дня;
2. крім блювання є інші ознаки поганого самопочуття: діарея або запор, слабкість, млявість, відмова від корму, рясна слинотеча, фрагменти неїстівних предметів у блювоті;
3. одноразове або багаторазове блювання з домішкою крові (червоне, рожеве, кавово-коричневе чи чорне забарвлення);
4. неодноразове блювання з домішкою жовчі (зелене, жовте або помаранчеве забарвлення);
5. у блювотних масах є паразитичні черви або їх фрагменти;
6. блювання повторюється регулярно протягом 5 і більше днів.

Лікування блювання у кішки

Якщо в кішки є один чи кілька з перелічених симптомів, до візиту в клініку не поїть і не годуйте її та не давайте жодних ліків. Якщо ж кішку вирвало одноразово і після цього вона спокійна та без ознак поганого самопочуття, можна почекати й поспостерігати, перш ніж їхати до ветеринара. Але одразу після нападу блювання поїти чи годувати кішку небажано, бо блювання може повторитися.

Будь-які ліки можна давати тільки після узгодження з ветеринаром і під його контролем.

Не завжди блювання означає тяжку хворобу з тривалим і складним лікуванням. Але показати кішку ветеринару бажано навіть тоді, коли загальний стан у неї непоганий. Лікар вчасно помітить ознаки порушень. А якщо блювання спричинене не хворобою, він підкаже, як підібрати раціон і налагодити режим годування, і пояснить, як не допустити нових нападів.

Профілактичні заходи

Щоб не доводити до блювання, достатньо дотримуватися кількох простих правил:

1. У раціоні мають бути якісні натуральні продукти або промислові корми зі збалансованим складом, що відповідає потребам тварини. Враховуйте й індивідуальні особливості: наприклад, котам, у яких легко виникають розлади травлення, підійде корм для котів із чутливим травленням.
2. Зберігайте корм так, щоб він не псувався, і не порушуйте термінів придатності. Купуючи промислові корми, дивіться на дату випуску та цілісність упаковки. Кормів на розвагу краще уникати: неможливо перевірити їх термін придатності й те, скільки вони пролежали відкритими.
3. Не заохочуйте випрошування і не підгодовуйте кішку зі свого столу. Так само важливо припиняти крадіжки і не залишати приготовану для людей їжу в доступі. Багато продуктів з нашого раціону шкідливі для котів і навіть у малих кількостях здатні викликати розлад травлення.
4. Кімнатні рослини, отруйні для котів, тримайте лише в кімнатах, куди тварина не має доступу, або в недосяжних для неї місцях.
5. Щоб уберегти кішку від інфекцій, вчасно вакцинуйте її за графіком, який складе ветеринар. Схема залежить від вакцини й описана в інструкції до неї. Зазвичай перша вакцинація кошенят припадає на вік 8-12 тижнів, а ревакцинація через 3 тижні. Дорослих тварин вакцинують щороку, в один і той самий час (детальніше про графік вакцинації котів).
6. Профілактичну дегельмінтизацію варто робити не рідше разу на квартал. Навіть якщо кішка не виходить на вулицю і не спілкується з іншими тваринами, гельмінти можуть потрапити в дім на верхньому одязі та взутті власника або з необробленими продуктами.
7. Шерсть кішки потребує догляду. Регулярно вичісуйте тварину інструментами, що підходять до типу її шерсті. Особливої уваги потребують кішки під час линяння, а також ті, що мають довгу шерсть і густий підшерсток. Вчасно обробляйте шерсть і місця, де живе кішка, від зовнішніх паразитів.
8. Тримайте в чистоті місце, де живе кішка, і її речі. Миски для води та їжі регулярно звільняйте від залишків корму і мийте, але без агресивної побутової хімії.
9. Не залишайте отрути, ліки та побутову хімію в доступних місцях. У котів добрий нюх, тож шкідливе вони поїдають рідко. Але отруйні речовини можуть потрапити на шерсть і подушечки лап, а потім кішка злиже їх, коли вмиватиметься. До того ж отруєння буває навіть від вдихання парів деяких речовин, до яких коти чутливіші за людей.
10. Не дозволяйте кішці гратися з нитками, новорічним дощиком і мішурою, дрібними предметами, що легко розпадаються на частини. Такі речі взагалі не варто залишати в доступі.
11. Навіть якщо кішка виглядає здоровою, показуйте її ветеринару для профілактичного огляду хоча б раз на рік. Виявлена на ранній стадії хвороба часто лікується швидше і до того, як завдасть організму серйозної шкоди.

Здоров’я кішки великою мірою залежить від любові та турботи власника. Відповідальне ставлення це не лише годування й догляд. Якщо власник уважно стежить за станом кішки і вчасно та правильно реагує на тривожні симптоми, як-от блювання, він може знизити ризик багатьох захворювань і продовжити життя своєму улюбленцю.