Панлейкопенія (чумка) у котів: симптоми, лікування та профілактика

Панлейкопенія, або чумка у котів, це одне з найнебезпечніших вірусних захворювань. Симптоми чумки у котів розгортаються стрімко: за добу здорова тварина може стати вкрай слабкою і відмовитися від їжі. Розберемо, як розпізнати хворобу вчасно, чим вона небезпечна, як її лікують і чому саме вакцинація рятує життя.

Перевірено ветеринаром

Що це за вірус

Збудник належить до родини парвовірусів. Вірус панлейкопенії споріднений зі збудником парвовірусного ентериту собак, але собачий вірус хвороби у котів не викликає. До речі, діагностичні тести на парвовірус собак підходять і для виявлення панлейкопенії котів.

Парвовірус котів довго лишається життєздатним у зовнішньому середовищі: понад рік у заражених приміщеннях і ґрунті. Він стійкий до нагрівання і до звичайних побутових дезінфектантів.

Ефективні дезінфекційні засоби:

1. Формальдегід: дуже ефективний, але отруйний для котів і людей. Застосовувати обережно, без тварин і людей у приміщенні.
2. Глутаральдегід: знищує вірус.
3. Гіпохлорит (є у звичайному відбілювачі): досить активний і відносно безпечний. Краще працює в суміші з четвертинними амонієвими сполуками (ПАР) із побутових засобів.

Як коти заражаються

Заразитися можна і від явно хворої тварини, і від безсимптомного носія. Вірус потрапляє в середовище із сечею, калом, слиною, блювотою, виділеннями з носа й очей. Коти, які одужали, ще якийсь час виділяють вірус, до шести тижнів після хвороби.

Шляхи передачі:

1. Контактний: при прямому контакті з хворою твариною або через предмети догляду, одяг, взуття, руки людей.
2. Аерогенний: повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом.
3. Аліментарний: через заражені корми.
4. Трансплацентарний: від вагітної кішки до кошенят.
5. Трансмісивний: через укуси кровосисних комах, наприклад бліх.

Якщо невакцинований кіт стикається з джерелом інфекції, він захворіє майже напевно: захворюваність сягає 100%, хоча явні симптоми проявляються не у всіх.

Там, де багато невакцинованих котів, хвороба стає природно-осередковою. Серед вільних котів спалахи сезонні, пік припадає на літо й початок осені. Це пов’язано з тим, що саме тоді народжується багато кошенят.

Хто в зоні ризику?

Найчастіше чумку виявляють у котячих притулках і спільнотах вуличних котів. Там невакциновані кошенята живуть скупчено й тісно контактують із дорослими котами-носіями.

Захворіти кіт може в будь-якому віці, але найвразливіша малеча від двох місяців до року. Це час, коли кошеня відлучають від матері, а материнський імунітет із молоком уже слабшає.

У групі ризику:

• Вагітні кішки
• Літні тварини
• Коти з хронічними захворюваннями
• Ослаблені тварини
• Невакциновані коти
• Коти, про вакцинацію яких немає надійної інформації

Форми захворювання

1. Надгостра форма: сильне пригнічення, падіння температури тіла і смерть протягом доби.
2. Гостра форма: гарячка, відмова від їжі, різке падіння активності, біль у животі. Смертність від 25 до 90%.
3. Підгостра форма: легке пригнічення, гарячка й симптоми ентериту. Виражені ознаки тримаються близько 3 днів, потім поступово вщухають, і кіт зазвичай одужує.
4. Субклінічна форма: невелике зниження лейкоцитів і короткочасна гарячка. Ознаки часто непомітні, але кіт довго лишається носієм. Таке частіше буває в дорослих котів.
5. Внутрішньоутробна інфекція: буває, коли заражається вагітна кішка. Якщо це сталося на початку вагітності, плоди гинуть. Якщо з другої третини вагітності до пологів, у кошенят розвивається синдром атаксії (ураження мозочка) з розладом рівноваги, координації і тремтінням кінцівок. Ознаки помітні вже у віці 2-3 тижнів. У більшості вони лишаються на все життя, але в деяких з віком компенсуються.
6. Легенева форма: запалення у верхніх дихальних шляхах, бронхах і легенях. На слизових з’являються гнійні виділення, іноді крововиливи та виразки. Виникають кашель, чхання, задишка.

Симптоми та ознаки чумки

Вірус ушкоджує органи й тканини, де клітини активно діляться. Зазвичай він проникає через дихальні шляхи або ШКТ, розмножується в тканинах носоглотки, а потім із кровотоком розноситься в органи-мішені.

Органи-мішені:

• Лімфовузли, селезінка, вилочкова залоза у кошенят
• Кістковий мозок
• Слизова оболонка порожньої та клубової кишки
• Плацента і плоди, що розвиваються

Інкубаційний період триває 2-10 діб: стільки минає від зараження до перших симптомів.

Перші ознаки хвороби:

• Млявість, апатія
• Відмова від їжі
• Підвищення температури тіла до 40°C і вище
• Водяниста блювота жовтуватого або зеленуватого кольору
• Сильна спрага з відмовою від пиття
• Виділення з носа й очей

Кіт намагається сховатися в затишному місці й лежить у вимушених позах, які видають сильний біль у животі: лежить на животі із закинутою головою і витягнутими лапами або сидить згорбившись, підібравши лапи під живіт. Коли ветеринар обмацує живіт, кіт реагує болем, у кишечнику відчуваються гази й рідина.

Протягом доби стан різко погіршується, з’являється діарея. Фекалії безбарвні або жовтуваті, рідкі, смердючі, часто з кров’ю і пластівцями фібрину. Блювотні маси стають слизовими і теж можуть містити кров. З’являються ознаки зневоднення: шкіра втрачає еластичність, слизові пересихають, випадає третя повіка. Якщо температура падає, це поганий прогностичний знак.

Смерть зазвичай настає від зневоднення, порушення електролітного балансу і вторинної бактеріальної інфекції. Більшість летальних випадків припадає на 3-5-й день після появи перших симптомів.

Котам, які одужали, потрібно ще кілька тижнів на відновлення, і весь цей час вони легше підхоплюють інші інфекції.

Діагностика чумки

Попередній діагноз ставлять за симптомами, історією вакцинацій і можливістю зараження. Але лише за симптомами панлейкопенію легко сплутати з іншими небезпечними станами.

З чим можна сплутати чумку:

• Отруєння
• Кишкову непрохідність (стороннє тіло або паразити)
• Гострий бактеріальний сепсис
• Токсоплазмоз
• Вірусний імунодефіцит котів
• Злоякісну лімфосаркому

Щоб підтвердити діагноз, ветеринар робить:

• Мікроскопічне дослідження мазка периферичної крові (показує значне зниження лейкоцитів)
• Вірусологічні дослідження (ПЛР) калу, змивів із носової порожнини і прямої кишки

Як лікують

Спеціального ліку від панлейкопенії немає. Тому лікують комплексно, по кількох напрямах.

Що входить у лікування:

1. Боротьба з втратою рідини і виснаженням (протиблювотні засоби, парентеральне харчування).
2. Відновлення електролітного балансу (підшкірне або внутрішньовенне введення збалансованих полііонних розчинів).
3. Контроль вторинної мікрофлори (антибіотики широкого спектра дії).

На початку хвороби іноді доцільно ввести гіперімунну сироватку.

Окрема важлива річ це лікувальна дієта. На початку хвороби кіт зазвичай не їсть і майже не п’є. Годувати силоміць немає сенсу: через блювання і порушення всмоктування користі не буде. Коли симптоми з боку ШКТ починають вщухати, коту дають спершу рідке харчування, а потім м’яку їжу маленькими порціями.

Іноді ветеринар радить готовий лікувальний корм, наприклад Kattovit Veterinary Gastro для котів із хворобами шлунково-кишкового тракту. Потім кота поступово переводять на якісний повноцінний корм з огляду на його потреби.

Догляд у домашніх умовах

Від догляду одужання залежить не менше, ніж від ліків. Щойно дозволить стан, кота краще забрати зі стаціонару додому, у спокійну звичну обстановку.

Основні рекомендації щодо догляду:

Профілактика і вакцинація

Коти, які перехворіли на панлейкопенію, отримують тривалий стійкий імунітет. Але якийсь час після одужання вони ще виділяють вірус. Тому профілактична вакцинація так важлива: вона стримує поширення інфекції.

Навіть один випадок захворювання може забруднити середовище і рознести інфекцію по території.

Регулярна вакцинація надійно захищає котів від зараження. Використовують модифіковану живу та інактивовану вакцини.

Типи вакцин:

• Жива вакцина: імунітет формується швидше і зберігається довше.
• Інактивована вакцина: підходить для вагітних кішок і новонароджених кошенят.

У дорослому віці потрібна повторна вакцинація з інтервалом 1-2 роки, залежно від типу вакцини і ризику зараження. Якщо кошенят вигодовує невакцинована кішка або вони ростуть без матері, вакцинувати їх можна раніше, за індивідуальною схемою.

Коти, які переселяються в нову котячу спільноту, мають бути вакцинованими і пройти двотижневий карантин.

У великих розплідниках, притулках і зооготелях:

• Тримайте тварин в окремих клітках.
• Давайте кожному персональні предмети догляду і миски.
• Котів з ознаками нездоров’я, невакцинованих і без даних про вакцинацію строго ізолюйте й обслуговуйте останніми.

Навіть у клінічно здоровій і повністю вакцинованій спільноті хвороба може спалахнути з кількох причин.

Чому хворіють вакциновані коти:

• Помилки під час вакцинації
• Інші захворювання, що знижують імунітет (вірусний імунодефіцит, вірусна лейкемія)
• Індивідуальні особливості імунної системи
• Дуже високий рівень зараження в навколишньому середовищі

Тому навіть вакцинований кіт може захворіти. Але профілактика разом з уважним спостереженням за здоров’ям дає найбільший захист і рятує життя, якщо зараження все ж сталося.