Запор у котів: симптоми, причини і як допомогти коту вдома

Запор у кота: що робити в домашніх умовах, а коли вже час до ветеринара? Спершу розберемося, чому кіт не може сходити в туалет, як розпізнати проблему і чи безпечно допомагати самотужки.

✓ Перевірено ветеринаром

Що таке запор?

Здоровий кіт ходить у лоток по-великому приблизно раз на добу. Кошенята зазвичай частіше. А от якщо кіт не випорожнюється більше доби або подовгу сидить у лотку без результату, це привід придивитися уважніше.

Запор це утруднене або повне припинення випорожнення, коли вміст застоюється в прямій і ободовій кишках. Що довше це триває, то більше води всмоктується з калу назад в організм, і то він твердіший та щільніший.

У здорового кота кал видовженої форми, коричневий, однорідний, помірно м’який. Розсипчасті сегменти, стрічки, джгути, сухі кульки, незвичний колір чи якісь сторонні домішки вже вказують на негаразди з травленням.

Сам по собі утруднений стілець не хвороба. Але він може супроводжувати різні захворювання або вказувати на помилки в годуванні й утриманні кота.

Клінічні симптоми запору:

• дисхезія (болісна, утруднена дефекація)
• тенезми (болісні, але марні позиви до туалету)
• гематохезія (свіжа, незмінена кров у калі)

Додаткові ознаки запору:

• відмова від їжі
• болісність, здуття живота
• загальний пригнічений стан
• блювання

Якщо ви це помічаєте, кота вже треба показати ветеринару.

Причини виникнення запору

Харчові причини

Низький вміст клітковини в раціоні

Клітковина стимулює роботу кишечника і потрібна, щоб формувався нормальний кал. Дорослому коту її треба приблизно 0,32 г на 1 кг ваги, або близько 3% від сухої речовини корму. Коли клітковини бракує, у кишечнику активніше розмножуються гнильні бактерії, організм отруюється продуктами розпаду, а запори стають хронічними.

Накопичення у шлунково-кишковому тракті кісток, пір’я, трихобезоарів

Дрібні крихкі кістки, особливо варені, можуть травмувати слизову шлунка й кишечника, накопичуватися у ШКТ, заважати вмісту просуватися і навіть спричинити кишкову непрохідність. Шерсть, яку кіт ковтає, коли вилизується, теж осідає в кишечнику.

Недостатнє споживання води

У середньому коту потрібно близько 40 мл води на 1 кг ваги на добу. Якщо рідини мало, кишечник активніше всмоктує її з калу, той стає сухим і твердим та гірше просувається. Звідси й запор.

Пов’язані з навколишнім середовищем

Гіподинамія

Кіт мало рухається через зайву вагу або через вимушене обмеження: життя в клітці, відновлення після операції чи травми.

Стрес

Коти погано переносять зміни у звичному житті. Переїзд, новий член сім’ї чи друга тварина в домі, гості, ремонт, постійний шум: усе це декого з котів сильно напружує. А стрес інколи виливається саме в запор.

Антисанітарні умови утримання

Більшість котів охайні. Багато хто відмовляється йти в брудний лоток, якщо звідти неприємно пахне, і терпить до останнього. До речі, запах, який відлякує кота, людина може взагалі не відчувати.

Сюди ж належить інша ситуація: у довгошерстого кота шерсть навколо ануса злипається від калу чи бруду. Це болить, і кіт знову ж таки стримується. Зарадити просто, треба акуратно зістригти злиплу шерсть.

Обструкція кишечника

Це коли вміст кишечника не може просуватися через звуження або повне закупорення просвіту.

Позапросвітна обструкція

Може виникати при збільшенні передміхурової залози, переповненні сечового міхура при циститі та сечокам’яній хворобі, рості пухлини в прилеглих органах, зміщенні кісткових відламків при переломі таза.

Внутрішньопросвітна обструкція

Виникає, коли просвіт кишечника звужується через рубцеву тканину всередині нього чи ріст пухлини, через дивертикул кишки або закупорку ШКТ стороннім тілом.

Стороннє тіло

Одна з найнебезпечніших причин. Граючись із нитками, дрібничками, новорічною мішурою, кіт може проковтнути щось неїстівне, що потім не виходить природним шляхом. Такий предмет травмує слизову, заважає вмісту просуватися або зовсім перекриває кишечник.

Кишкова непрохідність

Стан, смертельно небезпечний для кота. Якщо є хоч якась підозра, що він щось проковтнув, везіть його в клініку негайно.

Симптоми кишкової непрохідності:

• неспокій
• млявість
• відсутність випорожнення
• нудота і блювання
• відмова від їжі та води
• задишка
• зниження температури тіла

Біль

Біль у прямій чи ободовій кишці, в анусі, в анальних залозах, а також ортопедичні проблеми, через які важко присісти, змушують кота терпіти якомога довше.

Нейром’язові порушення

Мегаколон

Вроджене або набуте розширення товстого кишечника чи його окремої частини, через яке слабшає перистальтика і застоюється вміст. Вроджений мегаколон, спричинений відсутністю нервових сплетень у стінках кишечника, у котів трапляється рідко. Ідіопатичним називають той мегаколон, причину якого встановити не вдалося.

Травми попереково-крижового відділу хребта

Ушкодження нервів у попереково-крижовому відділі порушують іннервацію кишечника й сечового міхура, тож кіт втрачає нормальний контроль над дефекацією.

Застосування медикаментів

Деякі ліки серед побічних ефектів дають схильність до запорів.

Захворювання

Хвороби травної системи

Кишкова моторика часто знижується при панкреатиті та холециститі. А запор, що чергується з періодичним проносом, може бути ознакою ентероколіту.

Хвороби нирок

Запор, що виник через порушення електролітного балансу, може бути симптомом хронічної ниркової недостатності.

Кишкові паразити

Самі собою запору вони не дають. Але якщо гельмінтів дуже багато, вони можуть заважати вмісту проходити і навіть перекрити ШКТ.

Що робити, якщо у кота запор?

Запор це не окрема хвороба, а симптом. За ним може стояти як дрібниця, яку легко виправити вдома, так і серйозне захворювання, з яким без ветеринара не впоратися.

Пробувати допомогти вдома можна лише тоді, коли запор триває не довше двох діб, а кіт почувається загалом непогано.

Найперше перевірте лоток: чи чистий наповнювач, чи легко коту туди залізти, чи зручно йому там сидіти.

Подивіться, чи достатньо кіт п’є. При запорі рідини треба більше, тож свіжа вода має стояти постійно.

Перевірте і клітковину в раціоні. Якщо запори йдуть від зайвої ваги, ветеринар може порадити перевести кота на корм із підвищеним вмістом клітковини.

Коли причина в проковтнутій шерсті, найпростіше вичісувати кота частіше, щоб він менше її ковтав. А щоб вивести ту, що вже всередині, спробуйте мальт-пасту, наприклад Мальт-Паста для кішок GimCat Malt-Soft Extra (для виведення шерсті), або спеціальний корм проти грудочок шерсті, як-от Carnilove Cat Duck & Pheasant Hairball Control. У ньому є компоненти, що допомагають шерсті м’якше проходити травним трактом.

Різні хвороби, за якими стоїть запор, лікують по-різному, інколи з призначенням ветеринарної дієти. Проносне, як і будь-які інші ліки чи процедури, коту має призначати тільки ветеринар і лише після того, як з’ясує причину.

Очисні клізми коту вдома не роблять. У клініці таку процедуру проводять під седацією і руками навченого персоналу.

Народні засоби теж краще не пробувати самостійно. Багато з них дають алергію або сильне отруєння. Застосовувати їх можна хіба що в комплексі з основним лікуванням і під наглядом ветеринара.

Профілактика запорів

Більшості проблем із кишечником можна уникнути простим доглядом і нормальним годуванням. Стежте, щоб корм був якісний і збалансований, підібраний за віком, активністю і станом здоров’я кота.

Як додаткове джерело клітковини запропонуйте коту свіжу траву. Її легко виростити вдома або купити готову в зоомагазині.

Підтримуйте фізичну активність кота. Регулярно грайтеся з ним і лишайте іграшки для самостійної розваги.

Не лишайте на видноті дрібні предмети, целофан від продуктів, нитки, ялинкову мішуру. Ігри з ними чи випадково проковтнутий шматок можуть закінчитися погано.

Доглядайте за шерстю. Регулярне вичісування не дасть їй накопичуватися в кишечнику. Вчасно прибирайте лоток. Слідкуйте, щоб миска з водою була чистою і завжди в зоні доступу.

Глистогонне давайте не рідше разу на квартал. Час від часу показуйте кота ветеринару для профілактичного огляду, так хвороби виявляють раніше. І головне: якщо щось у самопочутті кота вас насторожує, не лікуйте навмання, а одразу йдіть до клініки.