Дози препарату Дексдомітор собакам для глибокої седації та аналгезії з буторфанолом:

Дози дексмедетомідії кішкам розраховані в мкг на кг маси тварини.
При використанні препарату Дексдомітор для проведення неінвазивних втручань, операціях, що завдають біль від слабкої до помірної, а також процедур та оглядів, що потребують утримання, заспокоєння та знеболювання, дозування для кішок становить 40 мкг дексмедетомідину на кг маси, що еквівалентно з вмістом дексмедетомідину 0,1 мг/мл на кг маси або 0,08 мл Дексдомітора з вмістом дексмедетомідину 0,5 мг/мл на кг маси тварини.
Використання препарату Дексдомітор для анестезії разом із пропофолом забезпечує зниження дози останнього на 50%.
Усі анестетики, які використовуються для індукції або підтримки наркозу, повинні вводитися в кількості, необхідної для досягнення ефекту.
Наркоз може бути індукований через 10 хвилин після внутрішньом’язового введення кетаміну кішкам у дозі 5 мг/кг або внутрішньовенного введення пропофолу.
Дози препарату Дексдомітор для котів:

Заплановані седативні та аналгетичні дії досягаються в межах 15 хвилин після введення і підтримуються протягом 60 хвилин після введення.
Для підтримання седативної та аналгетичної дії препарат можна вводити повторно через 10-15 хвилин після першого введення. Дозу повторного введення визначає ветеринарний лікар, залежно від стану тварини.
За потреби седація може бути інвертована препаратами Антиседан.
Для запобігання сухості очей слід застосовувати відповідний для цього лубрикант.
Після застосування препарату тварини повинні утримуватись у теплі та при постійній температурі, як під час процедури, так і під час відновлення свідомості.
Рекомендується не давати тваринам їжу протягом 12 годин перед введенням препарату Дексдомітор, прийом води не обмежений.
Після введення препарату тварині не слід давати воду або їжу доти, доки вона не буде здатна ковтати.
Нервовим, агресивним або збудженим тваринам необхідно дати можливість заспокоїтись перед введенням препарату.
Слід регулярно перевіряти дихальну та серцеву діяльність. Пульсова оксиметрія може бути корисною, але не ключовою для адекватного моніторингу. При послідовному використанні дексмедетомідину та кетаміну для індукції наркозу у кішок повинно бути доступне обладнання для ручної вентиляції легень у разі пригнічення дихання або апное. Також рекомендується мати у доступі кисень у разі виявлення чи підозри на гіпоксемію.
Хворих та ослаблених тварин слід піддавати премедикації препаратом Дексдомітор перед індукцією та підтриманням загального наркозу лише на підставі оцінки співвідношення ризику та користі.
Передозування препарату може призводити до уповільнення пробудження після анестезії та седації. У деяких випадках можливе пригнічення кровообігу та дихання.
У разі передозування або якщо дія препарату Дексдомітор стає потенційно небезпечною для життя тварини, необхідно ввести відповідну дозу препарату Антиседан.
Антиседан вводять внутрішньом’язово одноразово.
Для собак доза препарату Антиседан у мл дорівнює 1/5 дози препарату Дексдомітор із вмістом дексмедетомідину 0,1 мг/мл і дорівнює дозі препарату Дексдомітор із вмістом дексмедетомідину 0,5 мг/мл.
Для котів доза препарату Антиседан у мл дорівнює 1/10 дози препарату Дексдомітор із вмістом дексмедетомідину 0,1 мг/мл і дорівнює половині дози препарату Дексдомітор із вмістом дексмедетомідину 0,5 мг/мл.
У разі пригніченого стану у тварини можна ввести Антиседан повторно через 10-15 хвилин.
Безпосередньо після введення препарату можливе зниження артеріального тиску, яке потім відновлюється до нормальних значень або значень дещо нижче за нормальні. У собак і, особливо, у кішок можливе блювання в перші хвилини після
ін’єкції препарату.
Безпека Дексдомітора для вагітних та лактуючих тварин не була встановлена, тому не рекомендується використовувати препарат вагітним та лактуючим тваринам.
Слід уникати порушення режиму дозування препарату.
При введенні препарату Дексдомітор можливі зниження частоти серцевих скорочень, дихальних рухів та гіпотермія.
Кров’яний тиск спочатку підвищується, а потім приходить у норму або стає нижчим за норму.
Через 5-10 хвилин після введення може виникнути блювання. У деяких собак та котів блювання може виникати при відновленні свідомості.
Іноді розвивається блідість та/або ціаноз слизових оболонок. У кішок часто можливе підсихання слизової очей та рогівки.
Під час седації може виникнути м’язовий тремор, у поодиноких випадках помутніння рогівки, набряк легень.
При використанні препарату Дексдомітор як засіб премедикації у собак можливі брадипное, тахіпное, блювання. Також можуть виникнути брадіаритмія та тахіаритмія, включаючи глибоку синусову брадикардію, атріовентрикулярну блокаду (1-й та 2-й ступені) та зупинку синусового вузла. У поодиноких випадках спостерігаються передчасні надшлуночкові та шлуночкові екстрасистоли, пауза синусового вузла та атріовентрикулярна блокада 3-го ступеня.
При використанні препарату Дексдомітор як засіб премедикації у кішок можливі блювання, позиви до блювання, блідість слизових та знижена температура тіла. При внутрішньом’язовій дозі 40 мкг/кг (з наступним введенням кетаміну або пропофолу) часто виникала синусова брадикардія та синусова аритмія, іноді атривентрикулярна блокада 1-го ступеня і рідко передчасна надшлуночкова деполяризація, передсердна бігемінія запізнення скорочення шлуночків.
При одночасному введенні кішкам кетаміну в дозі 10 мг/кг та дексмедетомідину в дозі 40 мкг/кг можливий розвиток тахікардії.
При послідовному використанні препарату Дексдомітор та кетаміну з інтервалом у 10 хвилин у кішок іноді може виникнути атріовентрикулярна блокада або екстрасистола. Очікуваними явищами є: рідкісне дихання, дихання, що перемежується, гіповентиляція, апное. Відзначають гіпоксемію, особливо у перші 15 хвилин дексмедетомідин-кетамінової анестезії. Після подібних процедур спостерігалися блювання, зниження температури тіла та нервозність.
При одночасному застосуванні препарату Дексдомітор і буторфанолу у собак може спостерігатися рідкісне дихання, прискорене дихання, нерегулярне дихання (апное протягом 20-30 секунд з наступними декількома швидкими зітханнями), гіпоксемія, судоми або тремор м’язів, барахтан блювання, блювання, сечовипускання, шкірна еритема, раптове пробудження або тривала седація. Можливі брадіаритмія та тахіаритмія, які можуть включати синусову брадикардію, атріовентрикулярну блокаду 1-го та 2-го ступеня, зупинку або паузу синусового вузла, а також передчасні передсердні, надшлуночкові та шлуночкові екстрасистоли.
Дексдомітор потенціює дію препаратів, що пригнічують центральну нервову систему: транквілізаторів, седативних, загальних анестетиків, тому необхідно коригувати дозу.
Дексдомітор не призначений для застосування продуктивним тваринам.

IV. Заходи особистої профілактики
При роботі з препаратом Дексдомітор слід дотримуватись загальних правил особистої гігієни та техніки безпеки, передбачених при роботі з лікарськими препаратами. Після закінчення роботи слід ретельно вимити руки теплою водою з милом. При випадковому контакті лікарського препарату зі шкірою або слизовими оболонками очей їх необхідно промити великою кількістю води. Людям із гіперчутливістю до компонентів препарату слід уникати прямого контакту з ним. Порожні флакони з-під лікарського забороняється використовувати для побутових цілей, вони підлягають утилізації з побутовими відходами.
У разі появи алергічних реакцій або при випадковому потраплянні препарату в організм людини слід негайно звернутися до медичного закладу (при собі мати інструкцію щодо застосування або етикетку) і в жодному разі не слід керувати автомобілем.