Порода сенбернар: характер, догляд і здоров’я

Коментарі

Порода сенбернар відома гігантськими розмірами і напрочуд лагідною вдачею. Цих собак ще у 1600-х роках почали навчати монахи, щоб ті знаходили й рятували людей, засипаних лавинами у Швейцарських Альпах. Сьогодні сенбернарів досі залучають до пошуково-рятувальних робіт, але більшість із них живе у звичайних родинах як лагідні й віддані компаньйони.

Сенбернари дружні й спокійні, тож зазвичай добре ладнають із маленькими дітьми і стають чудовими сімейними собаками. Популярність породи різко зросла після виходу сімейної комедії «Бетховен» 1992 року.

Перевірено ветеринаром

Загальний догляд

Сенбернари люблять гратися з родиною і просто бути поруч. Енергії в них помірно, тож щодня потрібна хоча б одна 30-хвилинна прогулянка. Але якщо запропонувати довшу прогулянку чи похід, собака залюбки приєднається.

Чи добрі сенбернари як сімейні собаки?

Так, із сенбернарів виходять чудові сімейні собаки. Вони дуже ласкаві й добре ладнають із маленькими дітьми.

Чи багато слиняться сенбернари?

Так. Одна з особливостей сенбернара це велика голова, через яку виділяється чимало слини. Стежте, щоб ділянка навколо пащі була чистою.

Якого розміру виростають сенбернари?

Середня вага сенбернара коливається від 54 до 82 кг, а зріст у холці сягає 76 см. Перш ніж брати сенбернара в дім, переконайтеся, що у вас достатньо місця для такого собаки.

Темперамент і характер

Сенбернари мають спокійну вдачу, тож добре почуваються в родині. Вони відомі особливою лагідністю до дітей, які вміють правильно поводитися з собаками.

Сенбернари дуже прив’язані до людей, тому якщо надовго залишати їх на самоті, у них може розвинутися тривога розлуки.

Скільки фізичних навантажень потрібно сенбернару?

Сенбернари не такі енергійні, як багато інших порід, але помірне навантаження їм потрібне щодня. Орієнтуйтеся приблизно на 30 хвилин активності на день.

Поведінка і дресирування

Цуценя сенбернара енергійне й грайливе. Та з віком собака стає спокійнішим. У більшості сенбернарів слабкий мисливський інстинкт, тож вони добре ладнають з іншими тваринами, якщо їх соціалізувати змалку.

Порода не схильна багато гавкати, проте копати ці собаки таки люблять. Звичка копати залишилася від давнього минулого, коли сенбернарів готували до пошуково-рятувальної роботи. Щоб уберегти подвір’я, наглядайте за собакою щоразу, коли він надворі.

Чи легко дресирувати сенбернара?

У сенбернарів хороший характер, але через розмір з ними буває непросто впоратися. Тому дресирування і соціалізація змалку дуже важливі.

Ця порода дуже розумна і швидко вчиться, тож сенбернари добре почуваються на заняттях із соціалізації, у школі для цуценят і на курсах слухняності. Курси слухняності привчають собаку реагувати на команди: завдяки цьому можна навчити сенбернара поводитися спокійно поруч із дітьми, не стрибати на людей і не красти їжу зі столів.

Сенбернари добрі, ласкаві й дуже хочуть догодити своїй родині, тому їх відносно легко дресирувати методом позитивного підкріплення. Якщо ж сенбернара планують як пошуково-рятувального собаку, знадобиться спеціальна підготовка.

Які заняття подобаються сенбернарам?

• Тяга возика й вантажів
• Пошук за запахом
• Ігри в снігу
• Нагляд за маленькими дітьми
• Походи
• Кемпінг чи мандрівки з наметом
• Гра «принеси»
• Плавання

Здоров’я

Сенбернари живуть від 8 до 10 років, що типово для гігантських порід. Загалом це здорові собаки, але до деяких захворювань сенбернари мають схильність.

Важливо звертатися до відповідального заводчика, який розводить лише здорових цуценят сенбернара, що мають сертифікат PennHIP (пройшли оцінку стану кульшових суглобів) і відповідають стандарту породи.

Здуття і заворот шлунка (GDV)

Великі собаки з глибокою грудною кліткою, як-от сенбернари, схильні до здуття: шлунок наповнюється газами, і живіт може раптово стати роздутим.

Здуття може перейти в розширення і заворот шлунка (GDV), коли шлунок перекручується і перекриває кровопостачання внутрішніх органів. Це болісний і небезпечний для життя стан, який потребує негайної допомоги.

Дисплазія кульшового суглоба

Дисплазія кульшового суглоба це спадкове ортопедичне порушення, коли головка стегнової кістки нещільно входить у суглобову западину. Через це кістка треться об западину і з часом спричиняє біль, запалення та артрит суглоба.

Дисплазія може уражати один або обидва кульшові суглоби. У цуценят сенбернара трапляється вроджена дисплазія (хоч це й рідкість), а інші собаки набувають її вже в похилому віці.

PennHIP це метод обстеження, який можна проводити вже у цуценят віком від 16 тижнів. Роблять спеціальні рентгенівські знімки таза, щоб визначити, у яких собак імовірно розвинеться дисплазія протягом життя. Виявлення таких собак за допомогою PennHIP дає змогу почати лікування раніше.

Лікування дисплазії залежить від тяжкості стану. Іноді з нею вдається впоратися за допомогою добавок для суглобів, ліків, контролю ваги та зменшення навантажень. В інших випадках собаці потрібна операція.

Остеосаркома

Сенбернари схильні до остеосаркоми, агресивного раку кісток. Вона розвивається швидко, найчастіше у стегновій або плечовій кістці, хоча може уражати й інші кістки.

Серед симптомів остеосаркоми кульгавість, біль у кістці та щільна припухлість на місці пухлини. Найкращий метод діагностики ракових уражень кістки це рентген, але для остаточного діагнозу потрібна тонкоголкова аспірація або біопсія кістки.

Якщо у собаки діагностували остеосаркому, радять зробити ще обстеження, щоб з’ясувати, чи поширився рак на інші ділянки тіла. Залежно від розташування пухлини й того, чи дала вона метастази, лікування може включати знеболювальні препарати, стереотаксичну променеву терапію, операцію (часто ампутацію кінцівки) або хіміотерапію.

Лімфома

Сенбернари також схильні до іншого виду раку, лімфоми (або лімфосаркоми), яка виникає в лімфатичних вузлах і зазвичай поширюється на інші органи. Лікують її переважно хіміотерапією.

Нестабільність шийних хребців (синдром Воблера)

Нестабільність шийних хребців, або синдром Воблера, це неврологічне захворювання, яке виникає через вади розвитку шиї чи хребта собаки.

У сенбернарів із синдромом Воблера зазвичай болить шия, порушується координація, слабшають усі чотири лапи, а сам собака може човгати ними по землі. У молодих собак ці симптоми іноді з’являються раптово, але частіше синдром Воблера розвивається повільно й поступово.

Синдром Воблера діагностують за допомогою огляду, рентгену шиї, МРТ або КТ. Легкі випадки лікують ліками, які зменшують біль і запалення в шиї. Тяжкі випадки потребують і ліків, і операції.

Щоб зменшити біль у шиї, також важливо обмежити навантаження і використовувати шлею замість нашийника. Більшості сенбернарів із цим станом лікування допомагає, якщо симптоми не тяжкі, а діагноз поставлено й терапію розпочато рано.

Ентропіон (заворот повік)

Ентропіон це вада повіки, через яку вона загортається всередину, до ока. Коли це стається, шерсть і вії на повіці труться об рогівку (поверхню ока).

Це болісний стан, який може призвести до виразок рогівки. Ентропіон виправляють хірургічно: видаляють надлишок шкіри на повіці, щоб вона більше не загорталася всередину.

Як годувати сенбернара

Сенбернарів варто годувати якісним кормом для собак великих або гігантських порід. Корм має відповідати віковому етапу собаки (цуценя, доросла тварина чи літній собака).

Ветеринар допоможе підібрати найкращий корм для вашого сенбернара. Хоч би чим ви годували собаку, корм має відповідати нормам харчування, які встановила Асоціація американських органів контролю кормів (AAFCO).

Як організувати годування сенбернара

Цуценят сенбернара годують спеціальним кормом для цуценят великих або гігантських порід, поки їм не виповниться від 18 до 24 місяців. Після цього їх поступово переводять на корм для дорослих собак.

Щоб зменшити ризик здуття чи GDV, під час годування варто дотримуватися таких порад:

Скільки корму давати сенбернару?

Орієнтуйтеся на норми годування, зазначені на упаковці корму, і порадьтеся з ветеринаром, щоб визначити правильний розмір порції. Потрібна кількість корму залежить від ідеальної ваги собаки та його віку.

Відмірюйте корм перед кожним годуванням, щоб не перегодувати собаку.

Поради щодо харчування сенбернарів

Здорові собаки, які їдять корм, що відповідає нормам AAFCO, отримують усі потрібні поживні речовини.

Але оскільки дорослі сенбернари важать значно більше за 45 кг, ветеринар може порадити давати собаці добавку для суглобів і добавку з омега-3 жирними кислотами: вони зменшують запалення і підтримують суглоби.

Грумінг

Сенбернар може мати шерсть середньої довжини або коротшу. Обидва типи шерсті густі, і протягом року порода линяє помірно, а навесні та восени линяння посилюється, як зазначає Американський клуб сенбернарів.

Догляд за довгошерстим і короткошерстим сенбернаром однаковий. В обох випадках потрібно часто вичісувати шерсть, час від часу купати собаку і регулярно підрізати кігті.

Догляд за шкірою

Сенбернари не потребують складного догляду за шкірою, і щоб залишатися чистими, їм досить нечастих купань. Запитайте ветеринара, як часто купати собаку, і порадьтеся, який безпечний для собак шампунь обрати.

Через велику голову сенбернари рясно слиняться, тож шкіру навколо пащі варто тримати сухою і чистою.

Догляд за шерстю

Шерсть сенбернара буває середньої довжини або короткою. За короткою доглядати простіше: вона менше схильна збиватися й заплутуватися. Утім, і середньошерстих, і короткошерстих сенбернарів варто вичісувати раз чи двічі на тиждень.

У періоди сильного линяння сенбернара доведеться вичісувати щодня. Найкраще для його шерсті підходять металевий гребінець і пуходерка.

Догляд за очима

Як і в багатьох інших собак, у сенбернарів можуть з’являтися звичайні сльозні доріжки. За потреби витирайте виділення навколо очей теплою вологою серветкою або безпечними для собак серветками для очей.

Будьте уважні до будь-яких змін в очах чи зорі собаки, бо вони можуть свідчити про проблему на кшталт ентропіону. Зверніться до ветеринара, якщо помітили щось тривожне: почервоніння, примружування або те, що собака тре морду лапою.

Догляд за вухами

У сенбернарів широкі вушні канали і висячі вуха, до того ж вони люблять плавати, а через усе це собаки схильні до запалень вух.

Щоб запобігти запаленню вух, чистьте їх рекомендованим ветеринаром засобом кожні два-три тижні, а також після кожного купання й плавання.

Що варто врахувати власникам

Сенбернари це одна з найласкавіших і найдружніших порід собак. Ідеальний дім для сенбернара це родина домосідів з маленькими дітьми.

Ця порода любить проводити з родиною якомога більше часу. Якщо надовго залишати такого собаку самого, у нього може розвинутися тривога розлуки й руйнівна поведінка, наприклад копання. Тому людям, які цілий день працюють поза домом, сенбернар підійде не найкраще.

Правильне виховання змалку надзвичайно важливе. Усім цуценятам сенбернара варто пройти заняття із соціалізації, школу для цуценят і курси слухняності, щоб собаки добре поводилися з людьми та іншими собаками.