Остеосаркома у собак: останній виступ сенбернарки Шейни

Дивлячись, як Шейна, сенбернарка віком сім із половиною років, бадьоро вибігла на ринги першого чемпіонату з ралі-обідієнс та запрошувального турніру з аджиліті на тижні національного чемпіонату 2024 року, глядачі й не здогадувалися, що бачать цю собаку на змаганнях востаннє. Остеосаркома у собак розвивається швидко, і хвороба вже дала про себе знати. Це був останній виступ Шейни.

Перевірено ветеринаром

Коли приходить найгірша новина

Весела й енергійна Шейна була улюбленицею рідного міста й зіркою соцмереж. До цього вона вже брала участь у двох запрошувальних турнірах з аджиліті, двох національних чемпіонатах з ралі та одному класичному турнірі з обідієнс. Люди, які знали Шейну та її невтішний прогноз, зібралися біля рингу, щоб підтримати її та зі сльозами побажати їй легкої дороги.

За чотири місяці до того власниця Шейни, Сара Фрідландер, дізналася, що в собаки розвинулася остеосаркома, агресивний і швидкоплинний рак кісток у ділянці правого плеча. Ветеринар-онколог сказав, що собаці вагою близько 59 кілограмів лишилося в середньому від чотирьох до шести місяців життя.

Прощатися з будь-якою собакою боляче, і цей досвід власники не забувають ніколи. Сара й Шейна тренувалися та виступали на змаганнях разом, відколи собаці виповнилося півтора року, тож між ними склався міцний зв’язок.

Шейна стала першою сенбернаркою, яка здобула титул чемпіона з ралі, тому отримала запрошення на цей дебютний чемпіонат. Змагання відбулися 12 та 13 грудня в Орландо, штат Флорида.

Виважені рішення

Голову Фрідландер переповнювали думки про те, як зробити останні дні собаки комфортними і чи варто долати 17-годинну дорогу з дому в Мідлбург-Гайтс, штат Огайо, до турніру в Орландо, штат Флорида.

Фрідландер спитала онколога, як діяти. Той порадив їй гарно провести час у Флориді й дозволити собаці робити все, що та захоче. А ще сказав: якщо в дорозі щось трапиться, варто заздалегідь знати, де найближчі цілодобові ветеринарні клініки.

Приїзд на змагання

Ніч перед змаганнями стала справжнім випробуванням для нервів власниці Шейни. «Було так важко думати про те, що ми робитимемо, коли приїдемо.»

«Я хотіла, щоб моя собака була щасливою й не страждала. Але я знала, як вона любить бути на рингу й чути, як їй аплодують, тож це й вирішило справу», каже Фрідландер. «Коли ми зайшли в будівлю, Шейна відчула енергію й атмосферу. Вона підняла голову й несамовито замахала хвостом.»

На ринзі з аджиліті Фрідландер зменшила висоту бар’єрів до 10 сантиметрів. «Зазвичай Шейна стрибає через бар’єри заввишки 50 сантиметрів, але я відчувала, що 10 сантиметрів буде досить», каже вона. «Кілька людей, які не знали про рак Шейни, засумнівалися в цьому рішенні, та коли я пояснила, чому так, вони поставилися з розумінням.» Якби була можливість, Шейна залюбки спробувала б гойдалку, але Фрідландер сказала «ні». «Я дозволила їй пройти тунель і не могла повірити, скільки було оплесків і вигуків, коли вона з нього вибігла. Знаю, вона отримала море задоволення.»

Перед тим як вийти на ринг ралі, Фрідландер пояснила судді стан Шейни й сказала, що вони пройдуть лише до двох знаків, а потім підуть. «Я почала плакати, і суддя поставився дуже доброзичливо.» Коли вони залишали ринг, люди аплодували, і це трохи заспокоїло Фрідландер.

У ралі Шейна пробігла б усю трасу, але Фрідландер боялася перелому в місці пухлини. «Рано чи пізно кістка ослабне й зламається, а я намагаюся зберегти її цілою якомога довше», каже вона. Фрідландер дивилася, як собака стрибає й радіє, але боялася дозволити їй забагато. «Вона хоче бути на рингу, бо щиро це любить і не хоче зупинятися», каже Фрідландер.

На запрошувальному турнірі учасники отримують сувенірний набір із пам’ятним значком за кожен вид змагань. Фрідландер прикріпила значки й нашивки Шейни до жилета й одягала його на змаганнях. «Цього разу, коли я додала на жилет третій набір значків Шейни, я зрозуміла, що це останні значки, які вона здобуде», каже Фрідландер. «Коли я дивлюся на цей жилет з усіма значками й нашивками, які ми зібрали з кожного змагання, мене це вражає.»

«Коли я бачила, як вона весело гасає ареною, виляє хвостом і випрошує в людей їжу, я розуміла, що ухвалила правильне рішення», каже Фрідландер. «Я рада, що Шейна змогла позайматися двома улюбленими видами спорту й побути в центрі уваги, коли всі за неї вболівали.»

«Саме такою я завжди її пам’ятатиму. Вона дивовижна собака, і я мала честь пройти цей шлях разом з нею.»

Сара Фрідландер, власниця Шейни